К-20793/06 Про визнання незаконним та скасування наказу Державної податкової інспекції про проведення позапланової перевірки - 28.01.2008 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від02.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.04.2006 посправі №А37/19

за позовом Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю"Маркетинг-Центр"

до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську

про визнання незаконним та скасування наказу ДПІ про проведення позапланової перевірки

Заявлено позовні вимоги про визнання не незаконним та скасування наказу ДПІ у м.Дніпродзержинську про проведення позапланової перевірки (далі–ДПІ) від25.11.2005 №289, винесеного на підставі постанови слідчого прокуратури від31.10.2005.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від02.02.2006 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.04.2006 посправі №А37/19 – позов задоволено.

Господарський суд Дніпропетровської області мотивував свою постанову тим, що відповідно до ч.8 ст.- 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду за наявності хоча б однієї з обставин визначених в цій статті, доказів існування таких обставин відповідачем не надано. Крім того, зазначив про безпідставне посилання відповідача на ст. 114 Кримінального кодексу, відповідно до якої постанова слідчого є обов'язковою до виконання всіма підприємствами, установами організаціями, оскільки для її виконання відповідачем не були дотримані вимоги Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) для проведення позапланової перевірки. Зокрема, відповідач не звернувся до суду за отримання дозволу на її проведення, тоді як постанова слідчого не містить строку її виконання.

При цьому судом встановлено що на виконання постанови слідчого прокуратури від31.10.2005, посилаючись на частини 8, 13, 15 ст. - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" начальник державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську 25.11.2005 видав наказ №289 про проведення позапланової виїзної перевірки НВП ТОВ "Маркетинг-Центр" з 05.12.2005 по 09.12.2005.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на ч.7 та ч.8 ст.- 11-1 Закону України"Про державну податкову службу в Україні-", зазначивши: в оскарженому наказі керівника відповідача зазначено, що він виданий відповідно до частин 8, 13, 15 ст. 11-1 Закону України"Про державну податкову службу в Україні.

Також зазначивши постанову слідчого від31.10.2005 про призначення документальної перевірки в НВПТОВМаркетинг-Центр" суд звернув увагу на те, що в даній постанові зазначено про те, що кримінальна справа порушена проти посадових осіб ВАТ"Енергогідромеханізація" за ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України, а не позивача.

Судом апеляційної інстанції в ухвалі також зазначено, що у судове засідання апеляційної інстанції у якості доказів, які свідчать про порушення кримінальної справи проти позивача чи його посадових осіб, надані постанови від01.10.2005 про порушення кримінальної справи проти посадових осіб НВПТОВ"Маркетинг-Центр" та об'єднання кримінальних справ №44059192 (по факту розкрадання майна ВАТ"Енергогідромеханізація") і №44059240 в одне провадження.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що в зазначених постановах слідчого містять розбіжності в номері кримінальної справи, порушеної щодо посадових осіб НВПТОВ"Маркетинг-Центр" так, у постанові про порушення кримінальної справи від01.10.2005 зазначено номер 44059192 (за цим же номером порушено кримінальну справу щодо ВАТ"Енергогідромеханізація"); у постанові про об'єднання кримінальних справ від01.10.2005 зазначені номери 44059242 та 44059240. З наданих документів неможливо дійти висновку яку кримінальну справу порушено проти посадових осіб підприємства-позивача: 44059192, 44059242 чи 44059240 та які справи фактично було об'єднано в одне провадження. Через суперечливість інформації у поданих постановах, останні не можуть вважатися належними доказами у справі.

Основним же висновком суду є те, що фактично матеріалами справи підтверджується, - оспорюваний наказ був виданий на підставі постанови слідчого прокуратури від31.10.2005 в межах провадження кримінальної справи щодо посадових осіб ВАТ"Енергогідромеханізація", яка постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від06.12.2005 залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від24.02.2006 за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України скасована.

З огляду на відповідність висновків викладених у постанові суду першої інстанції обставинам справи та чинному законодавству, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування постанови господарського суду.

Не погодившись із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від02.02.2006 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.04.2006 посправі №А37/19 відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму п.3 ч.1 ст.7, ч.1 ст.69, ст.86, КАС України (2747-15) тому, що не були всебічно, повно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та не надана належна правова оцінка наданим доказам.

Також, судами не вірно застосовано норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , так як Кримінально-процесуальний кодекс України (1001-05) є таким законодавчим актом, виконання норм якого розповсюджується також і на органи Державної податкової служби України відповідно до ст. 114 Кримінального процесуального кодексу України (постанова слідчого є обов'язковою до виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами).

Скаржник також зазначив, що судом необґрунтовано задоволено позов, так як позовне провадження є єдиною, визначеною на законодавчому рівні, формою судового процесу і можливе за наявності позовної заяви, оформленої відповідно до вимог, встановленої Законом. А оскільки діючим законодавством не встановлені правові підстави щодо юридичної форми звернення до суду для отримання дозволу на здійснення перевірки та порядку розгляду справ в контексті ч.8 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", таким чином, на думку скаржника ДПІ законно призначила позапланову виїзну перевірку на підставі обставин, що виникли, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

В ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначено, що "оспорюваний наказ був виданий на підставі постанови слідчого прокуратури від31.10.2005 в межах провадження кримінальної справи щодо посадових осіб ВАТ"Енергогідромеханізація". Але в матеріалах справи міститься постанова слідчого ОВС прокуратури м.Дніпродзержинська від01.10.2005 про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача і на даний час вказана постанова є чинною. Таким чином скаржник наголошує, що судом не застосовані норми ч.1 ст. 69 та п.3 ч.1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті до уваги тільки докази позивача.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін, так як при винесенні оскаржуваних рішень суди правильно встановили дійсні обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 224 КАС України є підставою для залишення скарги без задоволення. Основною думкою заперечення стало те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ч.7 та ч.8 ст.- 11-1 Закону України"Про державну податкову службу в Україні" (за внесеними змінами Законом України від25.03.2005 (2505-15) №2505 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) ) - позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду; та на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

В наказі керівника відповідача зазначено, що він виданий відповідно до частин 8, 13, 15 ст.11-1 Закону України"Про державну податкову службу в Україні. Таким чином розглядаючи правомірність винесеного наказу необхідно врахувати, що ч.8 ст.11-1 передбачає наявність обставин, викладених у цій статті як підстави для прийняття оформленого наказом рішення керівника органу державної податкової служби про проведення позапланової перевірки платника податку. Частина13 ст.11-1 передбачає, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. А згідно ч.15 зазначеної статті перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) , іншими законами України.

І оскільки судами беззаперечно встановлено, що постановою слідчого від31.10.2005 призначено документальну перевірку в НВПТОВ"Маркетинг-Центр" в межах кримінальної справи, порушеної проти посадових осіб ВАТ"Енергогідромеханізація" за ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України, а не позивача, тому відсутні підстави враховувати постанову від01.10.2005 про порушення кримінальної справи проти посадових осіб НВПТОВ"Маркетинг-Центр" та об'єднання кримінальних справ №44059192 (по факту розкрадання майна ВАТ"Енергогідромеханізація") і №44059240 в одне провадження, оскільки фактично матеріалами справи підтверджується, що оспорюваний наказ був виданий на підставі постанови слідчого прокуратури від31.10.2005 в межах провадження кримінальної справи щодо посадових осіб ВАТ"Енергогідромеханізація", яка в свою чергу постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від06.12.2005 залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від24.02.2006 за ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України скасована.

Відповідно в силу ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведені норми Закону, та беручи до уваги, що виконання відповідачем вимог ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України не спростовують висновки суду про порушення відповідачем вимог ст.- 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" при прийнятті оспорюваного рішення (наказу), необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення щодо невідповідності вказаного наказу вимогам законодавства та необхідністю його скасування. Таким чином, аналізуючи підстави винесеного наказу необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку розглядається саме фактичні підстави винесення наказу.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Дніпропетровської області від02.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.04.2006 посправі №А37/19 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.