Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого у справі судді Любашевського В.П.

суддів Довгополова О.М.

Богаченко С.І.

секретаря судового засідання Петлевана Н.А.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача – Білобрам Т.Б., довіреність № 112-6885 від 19.12.2008р.

від відповідача – Мазан О.І., довіреність № 9176/10-046 від 17.05.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Львові

на постанову господарського суду Львівської області від 19.03.2008 року у справі № 28/22А- 2А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго"

до Державної податкової інспекції у м.Львові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 13.06.2007р. № 627301/0/10448, від 20.08.2007р. № 627301/1/15436, від 23.10.2007р. № 627301/2/19040, від 10.01.2008р. № 627301/3/224, -

Постановою господарського суду Львівської області від 13.06.2007р. позов ВАТ "Львівобленерго" задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення від 13.06.2007р. № 627301/0/10448, від 20.08.2007р. № 627301/1/15436, від 23.10.2007р. № 627301/2/19040, від 10.01.2008р. № 627301/3/224 визнані нечинними.

Постанова суду першої інстанції, з посиланням на ч.5 ст. 26, ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" мотивована тим, що плата за перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначена як санкція, тобто є відповідальністю споживача електроенергії за порушення договірних умов її споживання. А тому, застосування санкцій не може бути продажем товарів, робіт та послуг, а відтак включатися в базу оподаткування ПДВ згідно п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, донарахування податковим органом позивачу сум ПДВ на суми штрафних санкцій, застосованих до суб’єктів підприємництва за перевищення останніми договірної величини споживання електричної енергії, здійснено безпідставно та не відповідає вимогам закону.

Суддя у 1-й інстанції Морозюк А.Я. № 22а-8081/08.doc суддя доповідач Любашевський В.П.

Господарський суд Львівської області ряд. ст. зв. № 2.11.1

справа №28/22А № 22а-8081/08

Відповідач, в апеляційній скарзі просить, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишити в силі. Апеляційні вимоги апелянт зокрема обґрунтовує тим, що відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доход від продажу електричної енергії та суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду. При цьому, судом першої інстанції не враховані положення п.п.4.1.1 ст.4 вказаного Закону згідно якого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), до яких також відносяться санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, що застосовуються позивачем до споживачів електричної енергії.

Позивач, у заперечені на апеляційну скаргу, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши представників сторін колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до статтi 4.1 Закону України "Про податок на додану вартiсть" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договiрної (контрактної) вapтості, визначеної за вiльними цiнами, але не нижче за звичайнi цiни, з урахуванням акцизного збору, ввiзного мита, iнших загальнодержавних податкiв та зборiв (обов'язкових платежiв), згiдно iз законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартiсть, а також збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування на послуги стiльникового рухомого зв'язку, шо включається до цiни товарів (послуг)).

Поняття "звичайної' цiни визначено положеннями статтi 1 Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств", а саме, у разi коли цiни на товари (роботи, послуги) пiдлягають державному регулюванню згiдно iз законодавством, звичайною вважається цінаa, встановлена згiдно з принципами такого регулювання (пункт 1.20.5 статтi 1 Закону). Вiдповiдно до положень ст. 191 Господарського кодексу України, державнi фiксованi та регульованi цiни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рiвень i динамiку цін, а також на продукцiю та послуги, що мають cут’єве соцiальне значення для населення. Вiдповiдно до закону державнi цiни встановлюються також на продукцiю (послуги) суб'єктiв господарювання ­природних монополістів.

Тарифи на передачу i постачання електричної eнергії мiсцевими (локальними) електромережами регулюються Нацiональною ко:мiсiю регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (частина третя статтi 17 Закону УкраУни "Про електроенергетику").

На пiдставi зазначених тарифiв, вiдповiдно до Умов i Правил здiйснення підприємницької дiяльностi з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ вiд 13.06.96 № 15/1 (z0433-96) , енергопостачальною компанiєю розраховується роздрiбний тариф.

Тобто, база оподаткування для податку на додану вартість з операції продажу електроенергil визначаеться виходячи з обсягу спожитої електричної енергії та роздрiбного тарифу (цiни), розрахованого згiдно з нормативними документами НКРЕ.

Отже, враховуючи наведене, у разi коли споживачу, в силу ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", нараховується пiдвищена плата за обсяги перевищення договiрних величин споживання електричної енергії у розмiрi двократної вартості рiзницi фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Таким чином, Закон Украни "Про електроенергетику" (575/97-ВР) встановлюе плату за перевищення договiрних величин споживання електроенергії як санкцiю, Нацiональна комiсiя з регулювання електроенергетики України (НКРЕ), як орган державного регулювання дiяльностi в електроенергетицi, визначае таку плату як штрафну санкцiю, такої позиції дотримуеться iдержавна податкова адмiнiстрацiя України. А вiдтак, плата за обсяги перевищення договiрних величин споживання електричної енергії є саме штрафною санкцією, а не продажем товарів чи додатковою компенсацією вартості товарів, а отже згідно з положеннями статтi 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" не є базою оподаткування податком на додану вартість.

У зв’язку з чим, та приймаючи до уваги, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі ст..4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) посилання апелянта на п.п.4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у даному випадку є безпідставним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права ухвалив оскаржувану постанову за якою визнав нечинними податкові повідомлення-рішення від 13.06.2007р. № 627301/0/10448, від 20.08.2007р. № 627301/1/15436, від 23.10.2007р. № 627301/2/19040 та від 10.01.2008р. № 627301/3/224.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 198, 200, п.1 ст. 205, ст. 207 КАС України колегія суддів, –

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської області від 19.03.2008 року у справі № 28/22А- 2А залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений

та підписаний 19.02.2009р.