Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Харченка В.В., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" на рішення господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2006 року у справі за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу дирекції Фонду Кременецького районного центру зайнятості до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" про стягнення страхових внесків,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу дирекції Фонду Кременецького районного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" про стягнення страхових внесків.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2006 року, позовні вимоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу дирекції Фонду Кременецького районного центру зайнятості задоволено частково.

Суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи рішення виходили з того, що відповідно до п. 1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф, пеню.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт", в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими.

Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" відхилити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.