Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді - Бутенка В.I.,

суддів: Лиски Т.О.,

Мироненка О.В.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

при секретарі Марушевському А.А.,

за участі представника відповідача Сиваша А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водяне" до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Водяне" (далі - ТОВ "Водяне") звернулось до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог вказувало, що працівниками Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Куйбишевська МДПI) проведено планову документальну перевірку ТОВ "Водяне" на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 30.09.2004р., про що складено акт перевірки за № 19/23-04 від 16.02.2005р.

Зокрема, аg1058ктом перевірки встановлено, що у 2003 році та з 01.01.2004 року по 01.07.2004 року, а також у грудні 2004 року позивачем проведено реалізацію готової продукції, товарів та матеріальних цінностей, які знаходилися в податковій заставі, в рахунок оплати праці та в рахунок розрахунків за послуги, товари не за грошові кошти.

Всього за березень-грудень 2003р. та за перевіряємий період 2004р. мало місце з боку позивача відчуження майна на суму 299826,67грн. без письмового узгодження з податковим органом, що на думку відповідача є порушенням п.п.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000012400/0 від 16.02.2005р., яким до позивача застосовано штраф в розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, а саме 299826,67 грн.

Позивач з такою позицією податкового органу не погодився і вважав, що ним не було допущено порушень податкового законодавства, оскільки відчуження майна - готової продукції власного виробництва, товарів та товарних запасів відбувалось в рахунок виплати заробітної плати працівникам ТОВ "Водяне", а не шляхом укладання угод купівлі-продажу, дарування, міни, тощо, і дані правовідносини регулюються законодавством України про працю.

Посилаючись на наведені обставини, ТОВ "Водяне" просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Куйбишевської МДПI №0000012400/0 від 16.02.2005р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24 січня 2006 року у задоволенні позову ТОВ "Водяне" відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 липня 2006 року це судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов ТОВ "Водяне" задоволено.

В касаційній скарзі Куйбишевська МДПI, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

ТОВ "Водяне" надало свої заперечення на касаційну скаргу, в якій вважає постанову суду апеляційної інстанції законною і обгрунтованою, а тому просить залишити це судове рішення без змін.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Приймаючи рішення про скасування постанови суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Водяне", апеляційний суд правильно виходив з того, що відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) (далі - Закон України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) ), активами платника податків являються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно п.п. а п. 8.6.1. ст.8 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти і за цінами, що не є меншими за звичайні.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, стосовно визначення терміну "відчуження", наданого у Цивільному кодексі України (435-15) , відчуженням майна є укладання власником майна угод купівлі-продажу, дарування, міни, за якими право власності на майно передається від однієї особи до іншої.

Виходячи з цього апеляційним судом зроблено вірний висновок, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними у випадках відчуження готової продукції, товарів і товарних запасів, за кошти.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач у відповідності із ст. 94 КЗпП України (322-08) , ст.ст. 15, 23 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95-ВР (108/95-ВР) (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" від 21 жовтня 2004 року N 2103-IV (2103-15) ) та розділу IV колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ТОВ "Водяне" на 2004 рік здійснював виплату заробітної плати працівникам ТОВ "Водяне" натурою -готовою продукцією власного виробництва, товарами та товарними запасами,

Відповідно до ч.5 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95-ВР (108/95-ВР) (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" від 21 жовтня 2004 року N 2103-IV (2103-15) ), своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно п.2 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" від 21 жовтня 2004 року N 2103-IV (2103-15) закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що виплата заробітної плати має пріоритет перед іншими платежами, в зв'язку з чим обгрунтовано визнав, що виплата заробітної плати натурою не являється відчуженням майна в результаті господарської діяльності у розумінні пп. "а" пп. 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) і не потребує узгодження з податковим органом.

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обгрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21 липня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.