Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2004р.

у справі № 5/2504-12/291 господарського суду Львівської області

за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Тростинка"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.

Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2004р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2004р., позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Галицькому районі м. Львова від 19.07.2004р. № 0003402333/1/04-33-1/23947682/14548 про визначення СП ТОВ "Тростинка" податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій в сумі 7 089,50 грн., визначених до сплати позивачу на підставі підпункту 2.10 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 (z0237-01) , та статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 (436/95) .

Судові рішення вмотивовані тим, що висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки СП ТОВ "Тростинка" з питань дотримання порядку ведення операцій з готівкою за період з 01.07.2001р. по 13.05.2004р., про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки в загальній сумі 1 417,90 грн. в касі підприємства в липні 2001 року, червні, жовтні 2002 року не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки така готівка була оприбуткована позивачем в касі передчасно, за один або три дня до її фактичного отримання в установі банку, про що свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні чек від 09.07.2001р. КБ № 3953505 на суму 616,50 грн., прибутковий касовий ордер від 09.07.2001р. № 21 та витяг з касової книги за 09.07.2001р. на зазначену суму, виписка банку від 10.07.2001р. на цю ж суму; чек від 20.06.2002р. КД № 2467926 на суму 563,56 грн., прибутковий касовий ордер від 20.06.2002 р. № 57 та витяг з касової книги за 20.06.2002р. на зазначену суму, виписка банку від 21.06.2002р. на цю ж суму; чек від 11.10.2002р. КД № 5435829 на суму 237,84 грн., прибутковий касовий ордер від 11.10.2002р. № 62 та витяг з касової книги за 11.10.2002р. на зазначену суму, виписка банку від 14.10.2002р. на цю ж суму.

Разом з тим за висновком суду визначення суми застосованих до позивача штрафних санкц

'b3й сумою його податкових зобов'язань не відповідає статтям 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , пунктам 1.2, 1.5, 1.9 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

В касаційній скарзі ДПI у Галицькому районі м. Львова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вважаючи, що передчасне оприбуткування готівки в касі підприємства при встановленому пунктом 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 19.02.2001р. строку /в день одержання підприємством готівкових коштів / також є порушенням вказаного пункту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання в сумі 7 089,50 грн. за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) . згідно податкового повідомлення-рішення від 19.07.2004р. № 0003402333/1/04-33-1/23947682/14548, слугував висновок контролюючого органу, викладений у вищезазначеному акті перевірки, про несвоєчасне оприбуткування в касі СП ТОВ "Тростинка" готівки на загальну суму 1 417,90 грн. внаслідок обліку цієї готівки в касовій книзі та прибуткових касових ордерах позивача не за датами її фактичного надходження в касу підприємства 10.07.2001р., 21.06.2002р., 14.10.2002р., а за датами виписування чеків на отримання готівки - 09.07.2001р., 20.06.2002р., 11.10.2002р. відповідно.

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю юридичною природою є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 238 Господарського кодексу України (436-15) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 5 розділу IХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

При відсутності встановлення законодавчими актами, прийнятими до набрання чинності Господарським кодексом України (436-15) / 1 січня 2004 року /, строків застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки положення статті 250 зазначеного Кодексу щодо таких строків слід вважати пом'якшуючими відповідальність за вказані порушення, а тому поширюються на застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) ., за порушення, вчинені до 1 січня 2004 року.

З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення щодо сплати позивачем спірної суми штрафних санкцій прийняте контролюючим органом поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) , воно є незаконним, а тому суд дійшов правильного висновку про його скасування безвідносно до мотивів такого висновку.

Висновок судів про непоширення на порядок застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством за порушення норм з регулювання обігу готівки, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки суми таких штрафних санкцій не є сумами податкових зобов'язань, тобто зобов'язань із сплати податків, зборів / обов'язкових платежів /,виключний перелік яких встановлений статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , є правильним.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування постановлених у справі судових рішень є неспроможними з огляду на вищенаведене.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2004р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .