Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р.

у справі № 5/3118-19/379 господарського суду Львівської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технохім"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.01.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Залізничному районі м. Львова від 04.10.2004р. № 1272360/0/22553 про визначення ТОВ "Фірма "Технохім" податкового зобов'язання за платежем із штрафних /фінансових/ санкцій у сумі 2 190,00 грн., накладених на підставі статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) .

Судові рішення вмотивовані встановленим фактом витрачання позивачем отриманої з поточного рахунку в установі банку за грошовими чеками від 10.07.2003р., 10.09.2003р., 10.10.2003р., 10.11.2003р. готівки на загальну суму 2 190,00 грн. виключно на цілі, які чітко сформульовані в цих грошових чеках, а саме: на виплату матеріальної допомоги працівникам товариства, що відповідає пункту 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 (z0237-01) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428 (z0237-01) .

В касаційній скарзі ДПI у Залізничному районі м. Львова просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи що зазначення в грошових чеках символу "50", що означає "видача готівки на виплату пенсій, допомоги та страхових відшкодувань з Фонду соціального страхування України", свідчить про нецільове використання позивачем готівкових коштів, фактично спрямованих на виплату матеріальної допомоги з фонду оплати праці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юр_8дичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій в сумі 2 190,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки дотримання ТОВ "Фірма "Технохім" порядку ведення операцій з готівкою від 21.09.2004 р. № 23-6/2915/2916, про порушення вказаним товариством пункту 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок використання отриманої в Регіональному управлінні Приватбанку готівки на загальну суму 2 190,00 грн., в тому числі 365,00 грн. - за грошовим чеком від 10.07.2003р., 365,00 грн. - за грошовим чеком від 10.09.2003р., 365,00 грн. - за грошовим чеком від 10.10.2003р., 365,00 грн. - за грошовим чеком від 10.11.2003р., на виплату матеріальної допомоги з фонду оплати праці /касовий символ операції 40/, тоді як запис про цілі витрат у вищевказаних грошових чеках супроводжувався символом 50, що передбачає виплату готівки на виплату пенсій, допомоги та страхових відшкодувань з Фонду соціального страхування України.

Відповідно до пункту 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428 (z0237-01) , в редакції, яка діяла в момент виникнення спірного правовідношення, підприємства /підприємці/, що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком /з чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися/ у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Судом встановлено, що в грошових чеках від 10.07.2003р., від 10.09.2003р., від 10.10.2003р. та від 10.11.2003р. цілями витрат готівки на загальну суму 2 190,00 грн. визначено виплату матеріальної допомоги.

Обставина витрачання позивачем готівки у зазначеній сумі на виплату матеріальної допомоги встановлена вищевказаним актом перевірки та не заперечується відповідачем в судовому засіданні /а.с. 10, 36/.

Оскільки вказаною нормою передбачено, що витрачання готівки має відповідати цілям, визначеним у грошовому чеку, тобто чітко сформульованій в чеку суті операції, яка буде здійснюватися, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого та законного висновку про те, що цільове призначення готівки характеризує не касовий символ, а вказаний у грошовому чеку зміст операції, а відтак допущена позивачем помилка в касовому символі не означає, що цільовим призначенням готівки вважається операція, яка відповідає касовому символу.

Неправильним є і визначення спірної суми штрафних санкцій сумою податкового зобов'язання позивача, поскільки таке суперечить статтям 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , пунктам 1.2, 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .