Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

розглянувши касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2004р.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2005р.

у справі №А-42/439-04

за позовом Закритого акціонерного товариства "Колос"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Закрите акціонерне товариство "Колос" (далі по тексту – позивач, ЗАТ "Колос") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту – відповідач, Дергачівська МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.10.2004р. №000713231/0 та №0007122310/0.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2004р. позовні вимоги задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.10.2004р. №000713231/0 та №0007122310/0.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. змінено рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2004р.; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.10.2004р. №0007132310/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2004р. на суму у розмірі 112,20 грн.; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2004р. у справі №А-42/439-04 залишено без змін.

Дергачівська МДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2004р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Дергачівської МДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.10.2004р. Дергачівської МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: 1)№0007122310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 151 737,00 грн., в т.ч. 137 943,00 грн. основного платежу та 13 794,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2)№0007132310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 392 801,00 грн., в т.ч. за серпень 2004 р.– 253 343,00 грн., за вересень 2004р. – 139 458,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ЗАТ "Колос", код 30753688, за період з 01.06.04р. по 31.08.04р." від 19.10.2004р. №23-104/336 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення: 1) п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним без фактичного одержання товару за червень 2004р. у розмірі 101 838,77 грн., за липень 2004р. – 174 544,11 грн., за серпень 2004р. – 247 131,41 грн.; 2) п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у червні–серпні 2004р. отримувались товари, робити та послуги без надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України на загальну суму у розмірі 5 829,10 грн., в т.ч. за червень 2004р. – 310,90 грн., за липень 2004р. – 370,00 грн., за серпень 2004р. – 5 148,91 грн.; 3) п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту включена податкова накладна ТОВ "СМУ-2" від 11.08.2004р. №8 за підрядні роботи на суму у розмірі 6 375,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 1 062,50 грн., яка не підтверджена актом виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що саме податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Судом апеляційної інстанції на підставі Висновку судово-економічної експертизи від 31.05.2005р. №2200 встановлено, що наявними в матеріалах справи документами не підтверджуються висновки Акту перевірки щодо зменшення від’ємного значення суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за червень 2004р. на суму у розмірі 102 149,00 грн., за липень 2004р. на суму у розмірі 36 971,00 грн., та донарахування податку на додану вартість за липень 2004р. на суму у розмірі 137 943,00 грн.; в обсязі наданих на дослідження документів, підтвердити або спростувати висновки Акту перевірки про зменшення від’ємного значення суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за липень 2004р. на 337,81 грн. експерту не надалося можливим; в частині правомірності зменшення від’ємного значення суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за серпень 2004р. на суму у розмірі 112,20 грн. висновки Акту перевірки підтверджено.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність та обґрунтованість визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.10.2004р. №0007132310/0 в частині зменшення від’ємного значення суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за червень 2004р. на суму у розмірі 102 149,00 грн., за липень 2004р. на суму у розмірі 37 309,00 грн. та за серпень 2004р. на суму у розмірі 253 230,80 грн.

В частині висновків Акту перевірки щодо визначення податкового зобов’язання судова колегія погоджується з думкою суду апеляційної інстанції про обґрунтованість визначення позивачу податкового зобов’язання за серпень 2004р. у розмірі 112,20 грн., оскільки Висновком судово-економічної експертизи від 31.05.2005р. №2200 підтверджено завищення позивачем суму податкового кредиту у розмірі 112,22 грн. за цей період, о отже рішення суду першої інстанції в цій частині скасовано правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. у справі №А-42/439-04 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. у справі №А-42/439-04 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.