Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді - Бутенка В.І.,

суддів: Лиски Т.О.,

Мироненка О.В.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

при секретарі Марушевському А.А.,

за участі позивачаОСОБА_1. та представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання права на отримання компенсаційної виплати за втрачене на військовій службі здоров'я і стягнення відшкодування за заподіяну незаконним рішенням шкоду, -

У квітні 2006 рокуОСОБА_1звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право на отримання компенсаційної виплати у розмірі шестирічного грошового забезпечення відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2004р. № 731 (731-2004-п) "Про затвердження порядку призначення та проведення компенсаційних виплат у разі загибелі або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби України" та зобов'язати відповідача здійснити ці компенсаційні виплати. Крім того, позивач просив стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України 15000 грн. відшкодування завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2006 року апеляційну скаргуОСОБА_1. залишено без розгляду.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і переглянути рішення районного суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, постанова районного суду була проголошена 26 вересня 2006 року, заява про апеляційне оскарження подана 06 жовтня 2006 року, апеляційна скарга - 25 жовтня 2006 року. При цьому апеляційним судом зроблено висновок щодо пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження.

Однак з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він суперечить нормам процесуального права і не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Перебіг процесуального строку згідно ч.1 ст. 103 КАС України починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.

З матеріалів справи видно, що 26 вересня 2006 року в судовому засіданні суду першої інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Таким чином, строк для подання заяви про апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2006 року відповідно до вказаних правових норм розпочався 02 жовтня 2006 року і закінчився 11 жовтня 2006 року.

Позивачем заяву про апеляційне оскарження подано 06 жовтня 2006 року, тобто в межах строку, передбаченого ст. 186 КАС України.

Однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та в порушення вимог ст. 186 КАС України залишив його апеляційну скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене, а також те, що рішення суду першої інстанції фактично у апеляційному порядку не переглядалось, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 227 КАС України оскаржену ухвалу апеляційного суду слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2006 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.