Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Костенка М.І.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Хрущ Л.В.

за участю представників:

позивача: Буряківського О.В., дов. №10355/10/10-015 від 19.11.2007р.,

Трут Н.М., дов. №515/10/10-015 від 22.01.2008р.

відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова до 1) закритого акціонерного товариства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803", 2) відкритого акціонерного товариства "Харківметробуд" про визнання угоди недійсною, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2005р. у справі №42/120-05,

У березні 2005 року державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсною угоди, укладеної між закритим акціонерним товариством "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803" та відкритим акціонерним товариством "Харківметробуд".

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2005р., залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2005р. у справі №42/120-05, у позові було відмовлено.

Свої рішення суди першої та апеляційної інстанції мотивували тим, що на час укладання спірної угоди відповідач-1 мав відповідну ліцензію на всі види робіт, а після закінчення строку її дії діяв вже новий перелік видів робіт, які підлягають ліцензуванню, у якому такого виду робіт як "монтаж обладнання сигналізації, централізації і блокування на залізничному транспорті" не було. Також суди зазначають, що відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним, тобто, визнання правочину недійсним в даному випадку є правом, а не обов’язком суду.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2005р. у справі №42/120-05 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що судам першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, приписи Цивільного кодексу України (435-15) та ст.ст. 4 та 43 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.07.2003р. між ЗАТ "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803" (субпідрядник) та ВАТ "Харківметробуд" (генпідрядник) було укладено Договір субпідряду №7 на виконання субпідрядником обсягів будівельно-монтажних робіт по монтажу устрою АТДП 3-ї лінії метрополітену в м. Харкові. Про виконання умов договору сторонами свідчать акти прийому виконаних робіт за листопад-грудень 2003р. та лютий, квітень, травень, червень, серпень 2004р. на загальну суму 931039,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору субпідряду розрахунки та взаємовідносини сторін здійснюються через тунельний загін №15 та тунельний загін №37 ВАТ "Харківметробуд". Всього у період з 21.07.2003р. по 01.03.2004р. на рахунки відповідача-1 надійшли кошти від тунельного загону №15 та тунельного загону №37 ВАТ "Харківметробуд" як авансові платежі за виконані роботи, аванс на придбання кабельно-провідникової продукції, оплата за виконані будівельні роботи тощо у розмірі 1141245,60 грн.

Як вірно встановлено судами при розгляді справи, Державна ліцензія на провадження будівельної діяльності була видана відповідачу-1 відповідно до рішення Управління містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації наказом №53 від 01.07.1999р. Ліцензією, зокрема, було надано право на провадження будівельно-монтажних робіт; монтажу технологічного устаткування; монтажу обладнання сигналізації, централізації і блокування на залізничному транспорті. Вказаний перелік робіт був визначений відповідно до Класифікатора видів робіт у проектуванні та будівництві, що підлягають ліцензуванню, затвердженого та введеного в дію Наказом Держкоммістобудування України №148 від 19.07.1995р.

Рішенням Управління містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації №150 від 23.11.2001р. бланк ліцензії, виданої відповідачу-1, було замінено на новий, з терміном дії до 20.07.2003р. та із збереженням переліку робіт, вказаного у попередній ліцензії.

Станом на 23.11.2001р., коли було замінено бланк ліцензії, діяли Ліцензійні умови провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) №112/182 від 13.09.2001р. Такий вид діяльності як "монтаж обладнання сигналізації, централізації і блокування на залізничному транспорті" у Переліку видів робіт до п. 1.3 вказаних Ліцензійних умов відсутній.

Як вірно зазначають суди, на час укладання спірної угоди відповідач-1 мав відповідну ліцензію на всі види робіт. Після закінчення строку її дії діяв вже новий перелік видів робіт, які підлягають ліцензуванню, у якому такого виду робіт як "монтаж обладнання сигналізації, централізації і блокування на залізничному транспорті" не було. Тому суди приходять до обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" №1775-ІІІ від 01.06.2000р. види господарської діяльності, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 2 вказаного закону, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого ст. 9 зазначеного закону, не підлягають ліцензуванню.

Суди також спростовують доводи позивача про те, що перелік робіт, вказаних у Договір субпідряду №7, в узагальненому вигляді віднесені до діючого Переліку видів робіт будівельної діяльності, розроблених на виконання Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , та вказують, що обладнання сигналізації і обладнання блокування є різними за своїм призначенням та способом монтажу системи, система блокування не підпадає під розділ системи сигналізації, оскільки при монтажі вказаних систем використовуються різні кабельні мережі.

04.03.2004р. у зв’язку із розширенням діяльності по проведенню та монтажу різної кабельної продукції ЗАТ "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803" отримало нову ліцензію на всі інші види діяльності, в тому числі на монтаж систем.

Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Визнання правочину недійсним в даному випадку є правом, а не обов’язком суду.

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується податковим органом, що на момент укладення угоди відповідач-1 мав ліцензію на монтаж обладнання сигналізації, централізації і блокування на залізничному транспорті, крім того, ним сплачено всі податки до держбюджету, податковим органом не зроблено жодних податкових донарахувань, а тому суди приходять до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження фактів, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те, що обставини справи судами встановлено повно й правильно, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2005р. у справі №42/120-05 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2005р. у справі №42/120-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.