Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сиваша Андрія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року в справі за позовом судової палати у цивільних справах ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про стягнення грошової допомоги,

19 травня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що при звільненні зі служби відповідач неправомірно не сплатив грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби. Вважав, що суб'єкт владних повноважень порушив право на належну грошову допомогу .

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року позов задоволено частково - визнано нечинним дії та зобов'язано Державну податкову адміністрацію у Запорізькій області сплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в сумі 20 163, 56 грн. Відмовлено у стягненні з Державного бюджету України 900 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року рішення районного суду скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, з яких 9 років перед звільненням на посаді начальника відділення організації боротьби з фіктивними суб'єктами підприємницької діяльності відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Запорізькій області.

Наказом голови Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 22 серпня 2005 року №154-о ОСОБА_1 звільнено в запас зі служби в органах внутрішніх справ (податкової міліції) за пунктом "в" (через обмежений стан здоров'я) статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (114-91-п) .

Вислуга строку служби в органах внутрішніх справ складає в календарному обчисленні 19 років 04 місяців 26 днів, в пільговому - 24 рік 01 місяців 02 дні.

Грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" - не виплачено.

Згідно довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області від 27 лютого 2006 року при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ та переході на службу до податкової міліції у 1999 році ОСОБА_1 отримав вихідну грошову допомогу в розмірі двох посадових окладів.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення підлягає стягненню за 19 років служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що оскільки при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ у 1999 році позивач набув право на грошову допомогу і отримав її, тому при звільненні з Державної податкової адміністрації у Запорізькій області відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" не має права на отримання грошової допомоги.

З такими висновками судів не можна погодитися виходячи з наступного.

Позивач звільнився зі служби в органах внутрішніх справ 12 серпня 1999 року за власним бажанням.

Згідно з вимогами статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції чинній на час звільнення, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнялися зі служби, виплачувалася допомога в порядку і розмірах, що визначалися Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) було встановлено на той час, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Позивач посилався на те, що при звільненні у 1999 році йому сплачена допомога інша, ніж та, що передбачена статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".

На час звільнення позивача зі служби в податковій міліції 22 серпня 2005 році редакція статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" змінилася й частиною 4 приведеної статті Закону було встановлено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання.

В порушення вимог статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційним судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не встановлено чи набув позивач право на отримання допомоги при звільненні на підставі статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", виходячи з того, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України. Тобто допомога за вказаним законом може виплачуватися лише при наявності права пенсію.

Не встановлено на підставі яких нормативно-правових актів позивачу сплачено грошову допомогу в розмірі лише двох посадових окладів і окладів за спец званням, правова оцінка поясненням позивача з цього приводу не дана.

Вказані процесуальні порушення допущені й судом першої інстанції.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року та постанову Василівського районного суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.