ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Амєліна С.Є.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Дашківській О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від
03.07.2003 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації
Макіївської міської ради про стягнення компенсації у зв'язку з
втратою годувальника, -
встановила:
У січні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
управління праці та соціального захисту населення Совєтської
районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення
компенсації у зв'язку з втратою годувальника, в якому просила
визнати неправомірною відмову відповідача виплатити їй недоплачену
компенсацію в сумі 9520,70 грн. і зобов'язати виплатити їй вказану
суму як члену сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб,
віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильської АЕС. Свої вимоги мотивувала тим, що вона має права
на таку одноразову компенсацію в розмірі 60 мінімальних зарплат
згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
, але відповідачем було виплачено лише 379, 30 грн.
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької
області 26.02.2003 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано
управління праці та соціального захисту населення Совєтської
районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1
компенсацію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 9520,70
грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 03.07.2003 р.
вказане судове рішення скасовано та постановлено нове про відмову
в задоволені позову.
На зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції
надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про
його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції,
посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є членом сім'ї ОСОБА_2.,
учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліда третьої
групи, який померIНФОРМАЦIЯ_1 р. внаслідок захворювання, що
призвело до смерті, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Донецької
регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню
зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого
випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС від 08.11.2002 р. № 22020/10-11.
Згідно довідки управління праці та соціального захисту
населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської
ради від 27.02.2003 р. № 324 ОСОБА_1 було виплачено компенсацію у
зв'язку з втратою годувальника 21.11.2002 р. (297,03 грн.) та
17.12.2002 р. (82,27 грн.) в сумі 379,30 грн.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
одноразова компенсація
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які
стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям,
які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких
пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких
розмірах : сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних
заробітних плат. Дана виплата проводиться протягом одного місяця з
дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. При цьому,
розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент
виплати.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що при
нарахуванні позивачу компенсації відповідач виходив з положень
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
та
постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати
особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
26.07.1996 р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні
норм матеріального права.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів
мінімальних заробітних плат не вбачається будь-яких обмежень щодо
можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з
метою реалізації норми ст. 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над
підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору,
застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, а не постанова Кабінету
Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р.
№ 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції
про те, що управління праці та соціального захисту населення
Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради повинно
виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію, виходячи із розміру
мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом
апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права
при вирішенні цієї справи, а рішення суду першої інстанції
ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково, правова
оцінка обставин по справі дана вірно, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу
підстав не має, а тому касаційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03.07.2003 р.
по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального
захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської
міської ради про стягнення компенсації у зв'язку з втратою
годувальника скасувати.
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької
області 26.02.2003 р. по справі позовом ОСОБА_1 до управління
праці та соціального захисту населення Совєтської районної
адміністрації Макіївської міської ради про стягнення компенсації у
зв'язку з втратою годувальника залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)