К-30250/06 Про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 23.01.2008 Прийняття

В березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар’єр" (далі – ТОВ "Селищанський гранітний кар’єр", позивач, скаржник) звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року, яким було відмовлено в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції №0004362340/0 від 02 грудня 2004 року та стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування звернення з вказаною заявою позивач послався на те, що Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі – Сарненська МДПІ) 30 листопада 2004 року було проведено документальну планову перевірку за період з 01 липня 2001 року по 30 червня 2004 року, про що свідчить Акт перевірки №/23/14338719, в якому відображено заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2003 року в сумі 25538 грн. і за червень 2004 року в сумі 302969 грн. За наслідками проведення перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2004 року за №0004362340/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 587592 грн.

За наслідками вище зазначеної документальної перевірки, проведеної Сарненською МДПІ, позивач був позбавлений податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 302969 грн. 20 коп. за червень 2004 року по товарах, отриманих від ДП "Інтерзір", які в червні 2004 року назад було продано ТОВ "Селищанський гранітний кар’єр" тому ж ДП "Інтерзір". Ця обставина свідчить про те, що в липні 2004 року виникнення зобов’язання було неможливим.

Плановою перевіркою підприємства від 13 грудня 2005 року за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, про що свідчить Акт перевірки №82/23/14338719 від 13 грудня 2005 року (який не був об’єктом дослідження та доказування в судах першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи №18/212, а тому є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами), підтверджується правомірність віднесення позивачем до податкових зобов’язань податку на додану вартість в сумі 302969 грн. у липні 2004 року, оскільки ніяких порушень по даному факту податковим органом виявлено не було.

Позивач в заяві вказує на необґрунтоване застосування штрафних санкцій за спірним рішенням з огляду на дію мораторію, введеного на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Позивач просив переглянути постанову господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року у справі №18/212 за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Постановою господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2006 року у справі №18/212 заяву ТОВ "Селищанський гранітний кар’єр" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року задоволено частково, а саме: вказане судове рішення скасовано в частині відмови в позові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Сарненської МДПІ від 02 грудня 2004 року №0004362340/0 та ухвалено постанову, якою вище зазначене податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 302969 грн. основного платежу та 259085 грн. фінансових санкцій визнано нечинним.

В обґрунтування постанови господарський суд Рівненської області послався на те, що:

- Акт перевірки №82/23/14338719 не був об’єктом дослідження та доказування в господарських судах першої та апеляційної інстанцій, а тому є підставою для перегляду судового рішення від 09 листопада 2005 року за нововиявленими обставинами;

- за наслідками попередньої документальної перевірки (Акт перевірки від 30 листопада 2004 року) товариство було позбавлено податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 302696 грн. 20 коп. за червень 2004 року по товарах, отриманих від ДП "Інтерзір", які позивачем в липні 2004 року були продані в погашення наявної заборгованості, що виключає виникнення зобов’язань в липні 2004 року.

Зазначені обставини, як зазначив суд першої інстанції, свідчать про суперечність висновків Сарненської МДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2004 року вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Враховуючи всі встановлені обставини постановою господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2005 року у справі №12/242, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також те, що на день прийняття спірного рішення діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд зазначив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. За таких обставин штрафні санкції за спірним рішенням застосовані безпідставно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року скасовано постанову суду першої інстанції від 28 квітня 2006 року в частинах:

- скасування постанови господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року в частині відмови в позові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2004 року №0004362340/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 302969 грн. 00 коп. основного платежу та 259085 грн. фінансових санкцій за результатами розгляду справи за нововиявленими обставинами,

- визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Сарненської МДПІ від 02 грудня 2004 року №0004362340/0 визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 302969 грн. основного платежу та 259085 грн. фінансових санкцій.

В задоволені заяви про перегляд постанови господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року, а постанову господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2006 року залишити в силі.

Посилаючись на порушення процесуального та матеріального права судом апеляційної інстанції скаржник вважає, що при ухваленні постанови від 26 липня 2006 року не додержано вимог ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: останнім взято до уваги доводи відповідача (податкового органу), що не заявлялись в суді першої інстанції при поданні письмових заперечень та не були предметом розгляду господарського суду Рівненської області в контексті поданої заяви про перегляд постанови господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року у справі №18/212.

Також, на думку позивача, судом апеляційної інстанції застосовано норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) стосовно підтвердження правомірності визначення податковим органом зобов’язань з податку на додану вартість (донарахування основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція – правонаступник Державної податкової інспекції у Сарненському районі (відповідно до клопотання №451/10-20 від 12 січня 2008 року) з касаційною скаргою позивача не погоджується, оскільки вважає, що, відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для перегляду постанови господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року немає, а тому постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року не підлягає зміні або скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для провадження за нововиявленими обставинами. Виходячи зі змісту вказаної норми, судова постанова підлягає перегляду за нововиявленими обставинами в тих виключних випадках, коли у справі, вирішеній судом, з’ясовуються такі нові обставини, які існували в об’єктивній дійсності на момент вирішення судом спірного правовідношення, але не були і не могли бути відомі зацікавленому учаснику та суду. Підставою для перегляду судової постанови за нововиявленими обставинами може бути тільки відкриття таких невідомих раніше обставин, які, якщо вони були предметом під час вирішення справи, суттєво вплинули б на висновки суду щодо прав та обов’язків осіб, які беруть участь в процесі. Мова йде про нові обставини, факти, а не нові докази встановлених раніше або не врахованих судом обставин.

Суд першої інстанції визнав нововиявленою ту обставину, що Актом перевірки №82/23/14338719 від 13 грудня 2005 року за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, який не був об’єктом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи №18/212, однак не врахував, що планова перевірка за вказаний період і спірна операція, яка відбулася в червні 2004 року не була охоплена даною перевіркою, оскільки до декларації за липень 2004 року, поданої до Сарненської МДПІ 20 серпня 2004 року за №74055 дана операція не включена як і в податкове зобов’язання, так і коригування податкового кредиту (а.с. 148 том 2).

Крім того, є безпідставними посилання господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2006 року на результати проведеної зустрічної перевірки (довідка №2 від 01 лютого 2005 року) ДП "Інтерзір" податковим органом, оскільки довідка Рівненської ОДПІ №2 від 01 лютого 2005 року (а.с. 121 том 2) містить фактично відомості про відсутність руху товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком Львівського апеляційного господарського суду про те, що при задоволенні заяви про перегляд постанови господарського суду Рівненської області за нововиявленими обставинами, судом першої інстанції не враховано, що довідка №2 від 01 лютого 2005 року про позапланову зустрічну документальну перевірку, якою підтверджено проведення безтоварної операції є лише новим доказом встановлених судом обставин, а не новою обставиною.

Правомірно зазначено і те, що судом першої інстанції не враховано, що обставини, встановлені постановою господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2005 року у справі №12/242 за позовом ТОВ "Селищанський гранітний кар’єр" до Сарненської ОДПІ про порушення провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача, згідно ухвали господарського с уду Тернопільської області від 21 лютого 2002 року, були чи могли бути відомі ТОВ "Селищанський гранітний кар’єр" на час розгляду справи, а тому не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, що дають підставу для перегляду постанови господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2005 року у справі 18/212.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року – без змін.