Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

на постанову Господарського суду Черкаської області від 23.01.2006 р.

ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р.

у справі № 07/4274а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Уманський м’ясокомбінат"

до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Черкаської області від 23.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р., позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Уманської ОДПІ від 21.08.2003 р. № 0000642601/0/551/13086, № 0001362301/550/13085 та від 04.04.2005 р. №0000172601/0/390/8550. Стягнуто з Уманської ОДПІ на користь ВАТ "Уманський м’ясокомбінат" 3,40 грн. витрат на сплату судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що податковою інспекцією не надано достатніх доказів порушення позивачем вимог п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) , в частині неспрямування сум податку на додану вартість на виплату дотацій та використання сум податку на додану вартість не за цільовим призначенням. Нецільове використання дотації не є підставою для донарахування податку на додану вартість переробному підприємству, а податок на додану вартість, який повинен сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізоване ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м’ясопродукти, не підлягає стягненню до держбюджету. Переробне підприємство, яким є позивач, не є суб’єктом відповідальності, передбаченої абз. 9 п. 15 вказаного Порядку, оскільки її приписи стосуються сільськогосподарських товаровиробників, які продають свою продукцію переробному підприємству. Лист прокурора м. Умані не є правовою підставою для проведення позапланової виїзної перевірки, визначеної п. 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 р. № 817/98 (817/98) . У податкової інспекції не було підстав приймати податкове повідомлення-рішення № 0000172601/0/390/8550, оскільки фактично не закінчилася процедура узгодження у судовому порядку цієї ж самої суми податкового зобов’язання, яка визначена податковими повідомленнями-рішеннями№0000642601/0/551/13086,0001362301/550/13085.

Уманська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення. Посилається на порушення судом норм матеріального (ст. 6 Закону України "Про судоустрій України", п. 5 "Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) , п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 р. № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. №237/5428 (z0237-01) , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) ) та процесуального права (ст.ст. 7- 9, 11, 72, 122, 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників не направили. Суд касаційної інстанції не вбачає перешкод для здійснення касаційного розгляду справи за відсутності представників сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 21.08.2003р. №0000642601/0/551/13086 та №0001362301/550/13085, кожним з яких позивачеві відповідно до п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 58146,16 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 04.04.2005р. №0000172601/0/390/8550 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 116292,32 грн. прийняті за наслідками позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при виплаті дотацій сільгоспвиробникам за продане ними м'ясо в живій вазі за період з 01.07.2000 р. по 31.12.2001 р. у відповідності до вимог ст. 15 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності та на підставі листа прокурора м. Умані від 07.07.2003 р. №69/99ПМ-03.

За наслідками перевірки складений акт від 19.08.2003р. №1693/26-21/00444300, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5 Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) , яке полягало у тому, що позивач відповідно до додатку 2 до вказаного Порядку здійснював нарахування сум дотацій належних до вплати громадянам "здавачам живності", але фактично не спрямовував 116292,32 грн. податку на додану вартість за реалізовані ним м'ясо та м’ясопродукти на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними позивачу м'ясо в живій вазі, а використав цю суму коштів не за цільовим призначенням.

Такого висновку податкова інспекція дійшла у зв’язку з поданням громадянами, яким згідно із видатковими касовими ордерами позивачем були виплачені дотації, заяв про фактичне неодержання таких дотацій та про те, що деякі громадяни не продавали позивачеві худоби та свиней та не отримали за це дотації. За повідомленням Уманського РВ УМВС України в Черкаській області паспорти 101 громадянина, згідно з паспортними даними, вказаними у видаткових касових ордерах на виплату позивачем 55592,49 грн. дотацій за продані такими громадянами худоби та свиней, фактично не видавалися.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав приймати спірні податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за порушення позивачем (переробним підприємством) вимог п. 5 Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) .

Відповідно до п.11.21. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (пункт 11.21 статті 11 в редакції ЗаконуУкраїни від 18.02.99 р. № 442-XIV (442-14) ) до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Таким чином, вказана норма Закону зобов’язує переробне підприємство суму податку на додану вартість за реалізоване ним м'ясо та м’ясопродукти спрямовувати у повному обсязі виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробному підприємству м’ясо в живій вазі.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що оплата особистим підсобним господарствам населення вартості проданих ними переробному підприємству молока та м’яса в живій вазі і виплата їм дотацій здійснюються готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення через сільськогосподарські підприємства, інші організації чи сільські (селищні) ради. У разі нестачі коштів на окремому рахунку та відсутності заборгованості за обов’язковими платежами за рішеннями судів і виконавчими написами нотаріусів переробне підприємство може використовувати для зазначеної мети кошти з власного поточного рахунку з наступним їх перерахуванням з окремого на поточний рахунок.

Вищевказана норма визначає порядок здійснення оплати особистим підсобним господарствам населення вартості проданих ними переробному підприємству молока та м’яса в живій вазі і виплати їм дотацій переробним підприємством і не передбачає відповідальності переробних підприємств за порушення такого порядку або взагалі не здійснення зазначених виплат.

Податковою інспекцією встановлено порушення позивачем вимог п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яке, на думку податкової інспекції, полягало у фактичній невиплаті особистим підсобним господарствам населення дотацій за продані ними переробному підприємству м’яса в живій вазі у вигляді готівки на підставі касових ордерів.

Однак, в ході перевірки не було встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобов’язань позивача, заявлених у податкових деклараціях, зумовлених саме зазначеним вище порушенням, а тому безпідставно застосовано п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ при визначенні суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями. За приписами п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 цього Закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Абзац 9 п. 15 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) не може бути підставою для стягнення до державного бюджету коштів, використаних переробним підприємством на за цільовим призначенням, тобто не для виплати дотацій сільськогосподарським підприємствам, оскільки його приписи, як і приписи п. 15 в цілому, щодо порядку використання сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, стосуються сільськогосподарських підприємств, якими реалізуються молоко, худоба, птиця, вовна, а також молочна продукція та м’ясопродукти.

Відповідно до п.п. 5.1.3. п. 5.1 ст. 5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 (z0237-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428 (z0237-01) (яка була чинна на час виникнення спірних відносин) відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України від 12.06.95 № 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) (із змінами і доповненнями).

Суд касаційної інстанції зазначає, що за відсутності достатніх та достовірних доказів у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для висновку про наявність факту невиплати позивачем дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Є обґрунтованою позиція судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для проведення позапланової перевірки, визначених у ст. 15 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності, згідно із якою обмеження у строках та підставах проведення перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, визначені цим Указом, не поширюються на перевірки, що проводяться на особисте прохання суб'єкта підприємницької діяльності, або перевірки, що проводяться відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Лист прокурора не є тією обставиною, яка б дозволяла податковому органу здійснювати позапланову перевірку без обмеження у строках та підставах її проведення, встановлених вказаним Указом Президента.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, як законні та обґрунтовані.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Уманської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 23.01.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.