Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у місті Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р.

у справі № 2-4/5669-2006А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго"

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі

про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.06.2005 р. № 0009781501/0 на суму 45407,78 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Крименерго" 3,40 грн. витрат на оплату державного мита.

Судові рішення мотивовані тим, що податковою інспекцією неправомірно до позивача застосовані штрафні санкції за несплату узгодженого податкового зобов’язання, оскільки частина прибутку господарських організацій, яка перераховується до бюджету згідно із вимогами Закону України "Про Державний бюджету України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. № 2285-ІV (2285-15) , не визначена Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ (1251-12) як податок або збір (обов’язковий платіж).

ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 3 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", якою передбачено, що податок на прибуток, у тому числі дивіденди, які сплачуються до бюджету державними підприємствами належать до загальнодержавних податків. Отже, за несвоєчасну сплату сум узгодженого податкового зобов’язання настає відповідальність відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Звертає увагу на те, що позивач дотримувався при сплаті даних відрахувань термінів, встановлених для сплати податку на прибуток, проте помилково провів перерахування не за тим кодом платежу, що зумовило порушення термінів сплати, встановлених п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону.

ВАТ "Крименерго" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін. Наголошує на тому, що суми частини прибутку акціонерного товариства, які перераховуються до бюджету, не входить до системи оподаткування, відповідно не є податковим зобов’язанням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 22.06.2005 р. № 009781501/0 про визначення позивачеві на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) штрафу у розмірі 45407,78 грн. - 10 % від суми узгодженого податкового зобов’язання за платежем "частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об’єднань), що вилучаються до бюджету" прийнято на підставі акту перевірки від 14.06.2005 р. № 1584/15-1.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. № 2285-IV на 2005 рік установлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 17 - 18, ст. 250) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Позиція судів попередніх інстанцій стосовно того, що визначення податковою інспекцією такого внеску, як частина прибутку (доходу), що сплачувався до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), яким є підприємство позивача, у якості податку є порушенням вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є правильною.

У податкового органу не було законних підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобов’язанням, та, відповідно, застосовувати до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким суб’єктом господарювання, яка акціонерне товариство.

Згідно із вказаною нормою Закону прирівняними до податку на прибуток є зобов’язання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким не було підприємство позивача.

Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обов’язком позивача, визначеним у п. 6 "Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 50 (50-2005-п) , і такі дії не є підтвердженням того, що ці платежі є податками чи зборами (обов’язковими платежами), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

Вказаний порядок розроблений на виконання вимог ст. 65 Закону України "Про Державний бюджету України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-ІV і його приписи щодо сплати платежу, передбаченого Законом про Державний бюджет, не визначають статусу такого платежу як податкового зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.