К-10587/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо відчуження майна що перебувало у податковій заставі - 23.01.2008 Прийняття

У справі заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 26.12.2003 р. №0001852601/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 11722,94 грн. за відчуження майна, що перебувало в податковій заставі.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.12.2004 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р., позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення – без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2000 р. по 01.10.2003 р. за результатами якої складено акт №3241/26-109/303618672 від 26.12.2003 р.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за відчуження майна, що перебувало в податковій заставі в розмірі суми відчуження визначеної за звичайними цінами, що становить 11722,94 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником єдиного податку врегульованого Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва". Відповідно до п.4 цього Указу звітність по єдиному податку подається до органів державної податкової служби до 20 числа місяця, наступного за звітним податковим періодом. Позивачем своєчасно задекларовано єдиний податок та було проведено його оплату. Однак, внаслідок допущенної працівниками позивача помилки, платежі по єдиному податку було здійснено на рахунок прибуткового податку, у зв’язку з чим з цього виду податку виникла переплата в сумі 1113 грн., а по єдиному податку заборгованість перед бюджетом на ту ж суму. Виявивши помилку, позивач звернувся до податкового органу з листом №21 від 15.10.2003 р. про проведення зарахування сплачених коштів на відповідний рахунок.

Виникнення права податкової застави передбачено пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон України №2181).

Згідно п.4 розділу "Податкова застава" Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна, затвердженого постановою Кабінету України №941 від 22.06.1998 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), майно платника податків не перебуває у податковій заставі і майнова відповідальність не настає, якщо у платника податків є невідшкодована сума податку на додану вартість, переплата за платежами до бюджетів та державних цільових фондів, яка дорівнює або перевищує суму його податкової заборгованості.

Відповідно до пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України №2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 цього Закону передбачена відповідальність банку. При цьому платник податків, зборів (об ов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п.22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

П.22.6 ст.22 цього Закону обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати гроші на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до двох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути гроші, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Відповідачем не надано доказів повернення банком платіжного доручення позивачу без виконання, а також не спростовано наявності переплати в розмірі 1113 грн. по прибутковому податку.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильні рішення, і не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому відхилити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.12.2004 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.