Справа № А37/333-07 головуючий суддя у 1-ій

категорія статобліку - 2.11.1 інстанції - Кеся Н.Б.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

25.07.2007р. Приватне сільськогосподарське підприємство "Реал Агро" (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень та доповнень, просило визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001222340/0 від 05.07.2007р., першу податкову вимогу № 1/184 від 06.08.2007р. Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані акти прийняті відповідачем за результатами перевірки, яка проведена з порушенням порядку, визначеного діючим законодавством. Крім того, позивач не визнав порушень, що були відображені в акті перевірки.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2008р. у справі № А37/333-07 позов задоволено, визнані недійсними та скасовані податкове повідомлення-рішення № 0001222340/0 від 05.07.2007р. і перша податкова вимога № 1/184 від 06.08.2007р..

Постанова мотивована тим, що оскільки донарахована відповідачем загальна сума ПДВ та штрафних санкцій 1045174,50 грн. не підтверджена жодними розрахунками, які б надавалися платнику податків, податкове повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованим. З цих підстав суд не розглядав і не надавав оцінку порушенням, які відображені в акті перевірки. Вважаючи, що податковий борг не може існувати на суму податку, який донараховано контролюючим органом необґрунтовано, суд дійшов висновку про необхідність скасування і податкової вимоги.

Відповідач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову від 06.02.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції дослідив всі обставини справи і виніс законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили суд апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів відповідача, та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать обставини справи, відповідачем була проведена документальна перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з березня 2005р. по червень 2006р..

За результатами перевірки було складено акт № 67/230-33385034 від 29.11.2006р. (а.с. 7-23 т. 1).

В акті перевірки відображено, і це знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, що у відповідь на отримане направлення на проведення перевірки директор ОСОБА_1 подав письмове пояснення щодо неможливості надання бухгалтерських документів у зв'язку з їх вилученням Київською прокуратурою та зобов'язувався надати постанову та протокол про виїмку документів (а.с. 110 т.1). На дату складання акта перевірки вказані документи директором надані не були.

Зі слів ОСОБА_1, бухгалтерські документи вилучені прокуратурою у Шевченківському районі м. Києва.

На запит Петропавлівської МДПІ прокуратура Шевченківського району м. Києва повідомила, що виїмка документів у ПСП "Реал Агро" не здійснювалась (а.с. 108 т. 1).

Відповідачем позивачу було направлено лист з повідомленням про необхідність поновлення первинних документів в визначені законодавством терміни (а.с. 107 т.1).

Станом на 24 листопада 2006 року первинні документи для проведення перевірки підприємством так надані і не були.

Позивачем вказані факти під час розгляду справи спростовані також не були.

Враховуючи зазначене, перевіркою зроблено висновок, що позивач в порушення підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс до складу податкового кредиту за квітень 2005 року - червень 2006 року 1 280 149 грн. ПДВ, не підтвердженого податковими накладними.

За результатами перевірки Петропавлівська МДПІ податковим повідомленням-рішенням від 6 грудня 2006 року № 0001082340/0 визначила позивачу 1 280 149 грн. зобов'язання з ПДВ і застосувала санкції в розмірі 640 074 грн. 50 коп. (а.с. 25 т.1).

Рішенням від 14 лютого 2007 року № 597/10/24-062, прийнятим за розглядом первинної скарги позивача, Петропавлівська МДПІ залишила вказане податкове повідомлення - рішення без змін та надіслала позивачу податкове повідомлення - рішення від 14 лютого 2007 року №0001082340/1 (а.с. 31 т. 1).

У відповідь на рішення ДПА у Дніпропетровській області про продовження терміну розгляду повторної скарги позивач надав наявні у нього первинні документи та дані синтетичного обліку, в зв'язку з чим ДПА у Дніпропетровській області доручила відповідачу здійснити позапланову перевірку з урахуванням наданих платником документів ( а.с.111 т.1).

В акті перевірки від 23 квітня 2007 року (а.с. 35-48 т.1) відображено, що в наданих позивачем для перевірки документах мають місце невідповідність даних головної книги та відомостей по рахунках обліку; виправлення в облікових регістрах - відомостях по рахунках бухгалтерського обліку; заповнення олівцем копії головної книги по деяких рахунках, відсутність підсумкових записів та підписів посадових осіб, відповідальних за складання первинних документів.

Крім того, позивачем не надано для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за період липень - грудень 2005 року і січень - квітень 2006 року, не повідомив позивач і про їх поновлення.

Протягом 2005р позивач подавав до МДПІ загальну декларацію з ПДВ, а починаючи з 2006р.- загальну та скорочену декларації. В той же час, на підставі наданих для перевірки документів було встановлено, що протягом перевіряємого періоду підприємство здійснювало реалізацію лише товарів невласного виробництва (аміачної селітри, дизпалива, засобів захисту рослин, насіння соняшнику), внаслідок чого воно не має права користуватись спеціальним режимом оподаткування ПДВ, встановленим пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

До того ж, позивачем, в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не включено до складу податкового зобов'язання за квітень 2005 року 6 129 грн. 71 коп. ПДВ по операціях з поставки продукції (аміачної селітри) ПП "Укрфермерпостач" і ПП АФ Кірова (податкові накладні від 13 квітня 2005 року № 30 і від 30 квітня 2005 року № 30/04). В порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач включив до складу податкового кредиту за квітень - травень 2005 року і за червень 2006 року 593 грн. 21 коп. ПДВ з вартості запасних частин і 33 грн. 17 коп. ПДВ з вартості послуг мобільного зв'язку за відсутності на балансі підприємства основних засобів, необоротних активів та укладених договорів оренди основних засобів.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного вище Закону включив до складу податкового кредиту 1 102 126 грн. ПДВ, який не підтверджений податковими накладними, а саме: в 2005 році - 187 303 грн. ПДВ, в 2006 році - 914 823 грн. ПДВ.

Крім цього, встановлені і факти заниження податкового кредиту з ПДВ та завищення податкового зобов'язання з ПДВ, які було враховано при визначенні податкового зобов'язання з ПДВ.

ДПА у Дніпропетровській області своїм рішенням від 25 квітня 2007 року, прийнятим за розглядом повторної скарги, з урахуванням змін (лист від 5 липня 2007 року № 17861/10/25-008) скасувала податкове повідомлення - рішення від 6 грудня 2006 року № 0001082340/0 в частині визначеного податкового зобов'язання з ПДВ 875 049 грн. ( з яких ПДВ - 583 366 грн., штрафна санкція - 291 683 грн.), а в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишила без змін (зобов'язання з ПДВ - 696 783 грн. та 348 391 грн. 50 коп. - штрафні санкції) (а.с. 49-50, 55 т.1).

ДПА України своїм рішенням залишила скаргу позивача без задоволення (а.с. 56-58 т.1).

5 липня 2007р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001222340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах 1045174,5 грн., з якого основний платіж - 696 783 грн., та 348 391,5- штрафні санкції (зв. ст. а.с. 59 т.1 ).

06.09.2007р. відповідачем сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №1/184, в якій зазначена загальна сума податкового боргу в розмірі 1045174,5 грн., що виник у зв'язку з відображенням в картці особового рахунку платника донарахованих сум за податковим повідомленням рішенням № 0001222340/0.

Вказані вимога та податкове повідомлення-рішення № 0001222340/0 оскаржуються позивачем у судовому порядку, і їх скасування є предметом позову.

Колегія суддів, дослідивши докази, що є в матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п/п 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону ).

Відповідно до п/п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п/п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 статті 4 вказаного Закону.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за весь строк недоплати, незалежно від кількості минулих податкових періодів.

Оскільки на момент проведення перевірки оригінали податкових накладних були відсутні, що підтверджується висновками, відображеними в актах, відповідачем обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог п/п 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів звертає увагу на те, що, посилаючись на порушення відповідачем процедури складання акту перевірки, порядку проведення перевірки, позивач не спростував наявності порушень податкового законодавства, що стали підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність і підстав для скасування першої податкової вимоги, що також оскаржувалася позивачем.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що донарахована відповідачем загальна сума ПДВ та штрафних санкцій не підтверджена жодними розрахунками, які б надавалися платнику податків, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованим. З цих же підстав, суд не дослідив та не надав оцінку і порушенням, відображеним в акті перевірки.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, є підставами для скасування постанови суду першої інстанції, передбаченими ст. 202 КАС України, та ухвалення нового рішення.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, та враховуючи обставини, які були встановлені під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі, тому, позивачу необхідно відмовити у задоволенні його позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 3 ч.1 ст. 198, п. 1,4 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити .

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2008р у справі № А37/333-07 скасувати .

В задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Реал Агро" - відмовити .

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця з дня складення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі постанову складено 15.07.2009р..