ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С.В.
Гуріна М.I.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О.Є.
за участю представника Енергетичної регіональної митниці
Полікшиної А.О.
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Державної
митної служби України та Енергетичної регіональної митниці на
постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2006 р.
та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29.11.2006 р. по
справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України,
Енергетичної регіональної митниці про поновлення на роботі та
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Державної митної служби України, Енергетичної регіональної митниці
про поновлення на роботі на посаді начальника
оперативно-вантажного відділу Енергетичної регіональної митниці у
морському торговельному порту "Южний" та стягнення з Енергетичної
регіональної митниці середнього заробітоку за час вимушеного
прогулу. Позовні вимоги обгрунтував тим, що він працював з
29.06.2004 р. на посаді начальника оперативно-вантажного відділу
Центральної енергетичної митниці у морському торговельному порту
"Южний". Державною митною службою України 25.06.2005 р. був
виданий наказ № 586 про ліквідацію Центральної енергетичної
митниці, а наказом № 587 від 25.06.2005 р. була створена
Енергетична регіональна митниця. Наказом Центральної енергетичної
митниці № 155к від 30.08.2005 р. його було звільнено з роботи за
пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
,
у зв'язку з ліквідацією названої митниці. Про своє звільнення йому
стало відомо з наказу, з яким його ознайомили. Перед звільненням
в.о. начальника Енергетичної регіональної митниці проводив з ним
бесіду і запропонував перейти по переводу на таку саму посаду у
новостворену Енергетичну регіональну митницю, він дав згоду, але
його заяву не задовольнили і звільнили з посади. Оскільки він своє
звільнення вважав незаконним і безпідставним, так як на його думку
фактично відбулась не ліквідація Центральної енергетичної митниці,
а перейменування в Енергетичну регіональну митницю з повною
передачею функцій та повноважень, документації, майна, приміщень у
центрі та на місцях, особистого митного забезпечення та номерів
телефонів.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від
11.09.2006 р. поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з
даним позовом та задоволено позовні вимоги .
ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника оперативно-вантажного
відділу Енергетичної регіональної митниці у торгівельному порту
"Южний". Стягнуто з Енергетичної регіональної митниці на
користьОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в
розмірі 24 197,31 грн. Стягнуто з Енергетичної регіональної
митниці в доход держави державне мито у розмірі 8,50 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
розмірі 7.50, грн. Постанову суду допущено до негайного виконання
в частині поновленняОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього
заробітку за один місяць в розмірі 2 039,62 грн.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.11.2006 р.
судове рішення залишено без змін.
На зазначені судові рішення надійшли касаційні скарги
Державної митної служби України та Енергетичної регіональної
митниці, в яких ставиться питання про їх скасування в повному
обсязі та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні
позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та
заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає
порушення судами норм матеріального і процесуального права при
прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід
задовольнити з наступних підстав.
Судами вірно встановлено, що ОСОБА_1 наказом Центральної
енергетичної митниці від 29.06.2004 р. № 120-к був призначений на
посаду начальника оперативно-вантажного відділу у морськосу
торгівельному порту "Южний".
25.06.2005 р. Державною митною службою України видано наказ №
586 "Про ліквідацію Центральної енергетичної митниці".
Наказом Державної митної служби України від 25.06.2005 р. №
587 створено Енергетичну регіональну митницю без
правонаступництва.
Наказом Центральної енергетичної митниці № 155-к від
30.08.2005 р.ОСОБА_1 звільнено з посади начальника
оперативно-вантажного відділу у морському торгівельному порту
"Южний" з 31.08.2005 р. у зв'язку з ліквідацією Центральної
енергктичної митниці. Підставою є наказ Державної митної служби
від 25.06.2005 р. № 586 "Про ліквідацію Центральної енергетичної
митниці".
Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та
апеляційної інстанції в частині обгрунтованості вимог позивача
щодо проведення у Державній митній службі України не ліквідації, а
реорганізації структурного підрозділу - Центральної енергетичної
митниці і її правонаступником стала Енергетична регіональна
митниця, ОСОБА_1 був звільнений з роботи і йому не була
запропонована інша робота в новоствореній установі, а тому його
поновлено на роботі у Енергетичній регіональній митниці, на яку
покладено виконання функцій Центральної регіональної митниці, є
безпідставними.
Положенням про Державну митну службу України, затвердженим
Указом Президента України від 24.08.2000 р. № 1022 ( 1022/2000 ) (1022/2000)
,
визначено, що Державна митна служба України має право приймати
рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації в
установленому порядку митниці, регіональні митниці тощо. Згідно
статей 14 та 15 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
вказані установи
є юридичними особами.
Відповідно до вказаних норм наказом Державної митної служби
України від 25.06.2005 р. № 586 було ліквідовано Центральну
енергетичну митницю.
Наказом Державної митної служби України від 01.07.2005 р. №
607 був затверджений склад комісії з питань ліквідації Центральної
енергетичної митниці. Дана установа мала ідентифікаційний код у
Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України №
24739632.
Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств
та організацій України, затвердженого постанововю Кабінету
Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118, встанволено, що
ідентифікаційниц код зберігається за суб'єктом, якому він
присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код
зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за
правонаступником. У разі припинення юридичної особи шляхом
приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що
припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої
юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх
інших випадках припинення юридичної особи, присвоєння її коду
новоствореним суб'єктам, забороняється.
Центральна енергетична митниця виключена в Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України 19.06.2005 р.
Наказом Державної митної служби України від 25.06.2006 р. №
587 була створена Енергетична регіональна митниця, яка отримала
код ЄДРПОУ за № 33638964. без правонаступництва.
Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанції про те,
що в даному випадку мало місце просте перейменування установи є
помилковим.
Також невірним є твердження судів, що фактичним
правонаступником Центральної енергетичної митниці є Енергетична
регіональна миниця, а в Державній митній службі України відбулась
реорганізація структурного підрозділу, оскільки в жодному з
наказів Державної митної служби України від 25.06.2005 р. № 586 та
№ 587, які не визнані незаконними та не скасовані, не вказується
правонаступництво Енергетичної регіональної митниці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів
про працю України ( 322-08 ) (322-08)
трудовий договір, укладений на
невизначений строк, а також строковий трудовий договір до
закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником
або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації
виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації,
банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи,
організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї
статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його
згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника
або уповноваженого ним органу в період його тимчасової
непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а
також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не
поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи,
організації.
Відповідно до частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) (322-08)
про наступне вивільнення працівників
персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
На виконання вказаних норм позивача було письмово попереджено
під розпис 30.06.2005 р. про наступне вивільнення у зв'язку з
ліквідацією Центральної енергетичної митниці Державної митної
служби України, а наказом Центральної енергетичної митниці № 155-к
від 30.08.2005 р.ОСОБА_1 звільнено з посади начальника
оперативно-вантажного відділу у морському торгівельному порту
"Южний" з 31.08.2005 р. у зв'язку з ліквідацією Центральної
енергктичної митниці..
Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови "Про
практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 р. № 9
( v0009700-92 ) (v0009700-92)
звертає увагу судів на те, що при ліквідації
підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
можуть
застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його
діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках
працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново
утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в
установленому порядку.
Колегія суддів вважає, що при звільненніОСОБА_1 порушень
чинного законодавства не було допущено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що судами
першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального
права при вирішенні цієї справи, що призвело до ухвалення
незаконних судових рішень, однак обставини справи встановлено
повно і вірно, а тому касаційні скарги слід задовольнити, судові
рішення - скасувати та постановити нове рішення про відмову в
задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
постановила:
Касаційні скарги Державної митної служби України та
Енергетичної регіональної митниці задовольнити.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від
11.09.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
29.11.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної
служби України, Енергетичної регіональної митниці про поновлення
на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної митної служби
України, Енергетичної регіональної митниці про поновлення на
роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає, за виключенням випадків,
передбачених ст.ст. 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)