ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 року № К-37305/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Форштадт"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 07.11.2006 р.
у справі № 13/232/06-АП господарського суду Запорізької
області
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
м. Запоріжжя
до 1. Приватного підприємства "Форштадт"
2. Приватного підприємства "Практик"
про визнання недійсними господарських зобов'язань, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 р. ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя
звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом
про визнання недійсними господарських зобов'язань між ПП
"Форштадт" та ПП "Практик" на загальну суму 5 013 770 грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від
10.08.2006 р. в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те,
що посвідчення якості матеріалів та посвідчення, що виписані ПП
"Практик" не містять будь-яких ознак відношення до договору № 4-п
від 01.02.2004 р. або інших зобов'язань відповідачів між собою.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
07.11.2006 р. судове рішення суду першої інстанції скасовано та
задоволено позов. Визнано недійсними господарські зобов'язання між
ПП "Форштадт" та ПП "Практик" на загальну суму 5 013 770 грн.,
оформлені посвідченнями та посвідченнями якості матеріалу № 280201
від 28.02.2004 р., № 220201 від 22.02.2004 р., № 210503 від
21.10.2004 р., № 150501 від 15.10.2004 р., № 190501 від 19.05.2004
р., № 010703 від 01.07.2004 р., № 010701 від 01.07.2004 р., №
140703 від 14.07.2004 р., № 140705 від 14.07.2004 р., № 160708 від
16.07.2004 р., № 160704 від 16.07.2004 р., № 110701 від 11.07.2004
р., № 070701 від 07.07.2004 р., № 190701 від 19.07.2004 р., №
150703 від 15.07.2004 р., № 270703 від 24.07.2004 р., № 020801 від
02.08.2004 р., № 090801 від 09.08.2004 р., № 160802 від 16.08.2004
р., № 010902 від 01.09.2004 р., № 271001 від 27.10.2004 р., №
241101 від 24.11.2004 р., № 231101 від 23.11.2004 р.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що спірні господарські зобов'язання вчинені з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки
державна реєстрація ПП "Практик" була здійснена на підставну
особу, тобто вказане підприємство діяло з конкретною метою, яка
була спрямована на приховування отриманих за господарськими
зобов'язаннями доходів від оподаткування.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, ПП "Форштадт" оскаржило її в касаційному порядку до Вищого
адміністративного суду України.
В касаційній скарзі ПП "Форштадт" просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. та
залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області
від 10.08.2006 р., посилаючись на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального права.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити
скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -
без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з
огляду на слідуюче.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПI у Жовтневому
районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну документальну
перевірку фінансово-господарської діяльності з питання дотримання
ПП "Атей" вимог податкового та валютного законодавства.
У ході проведення перевірки було виявлено взаємовідносини ПП
"Атей" з ПП "Форштадт" по придбанню металобрухту чорних та
кольорових металів на загальну суму 5 013 770 грн.
Перевіркою з'ясовано, що постачальником ПП "Форштадт" було ПП
"Практик", про що свідчать акти походження брухту чорних та
кольорових металів, а саме: посвідчення та посвідчення якості
матеріалу № 280201 від 28.02.2004 р., № 220201 від 22.02.2004 р.,
№ 210503 від 21.10.2004 р., № 150501 від 15.10.2004 р., № 190501
від 19.05.2004 р., № 010703 від 01.07.2004 р., № 010701 від
01.07.2004 р., № 140703 від 14.07.2004 р., № 140705 від 14.07.2004
р., № 160708 від 16.07.2004 р., № 160704 від 16.07.2004 р., №
110701 від 11.07.2004 р., № 070701 від 07.07.2004 р., № 190701 від
19.07.2004 р., № 150703 від 15.07.2004 р., № 270703 від 24.07.2004
р., № 020801 від 02.08.2004 р., № 090801 від 09.08.2004 р., №
160802 від 16.08.2004 р., № 010902 від 01.09.2004 р., № 271001 від
27.10.2004 р., № 241101 від 24.11.2004 р., № 231101 від 23.11.2004
р.
30.07.2004 р. ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя отримано
відповідь від ДПI у м. Києві, що ПП "Практик" за юридичною адресою
не знаходиться, фактична адреса відсутня, згідно інформації ДПI з
моменту реєстрації податкова звітність надається з нульовими
показниками.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва № 2-3918/05 від
14.07.2005 р. було визнано статут ПП "Практик", затверджений
засновником ОСОБА_1 та зареєстрований Дарницькою районною у м.
Києві державною адміністрацією за № 03267 від 01.12.2003 р.,
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з
моменту його видачі - з 31.12.2003 р. недійсними та припинено
юридичну особу ПП "Практик".
Судом загальної юрисдикції встановлено, що засновником ПП
"Практик" є ОСОБА_1, який підписував статут підприємства та інші
документи за грошові кошти не з метою створення та діяльності ПП
"Практик", а з метою отримання від невідомої особи грошової
винагороди. Не маючи мети створення та діяльності вказаного
підприємства ОСОБА_1. дійсно не мав мети та можливості сплачувати
державі податки.
Згідно відповіді ДПI у Дарницькому районі (лист №
34456/7/23-106 від 21.10.2004 р.) ПП "Практик" за юридичною
адресою не знаходиться, на телефоні дзвінки не відповідає,
останній звіт було подано за березень 2004 р. з нульовими
показниками.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що
посвідчення та посвідчення якості матеріалу, дані акту перевірки
ПП "Атея" та платіжні доручення на перерахування грошових коштів
ПП "Форштадт" ПП "Практик" за металобрухт підтверджують факт
виникнення та виконання господарських зобов'язань між
відповідачами з поставки металобрухту.
Судом апеляційної інстанції встановлені й інші обставини, які
давали йому підстави для висновку, що господарські зобов'язання з
боку ПП "Практик" вчинені з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, а саме спрямовані на приховування
ПП "Практик" отриманих за господарськими зобов'язаннями доходів
від оподаткування, про що свідчить податкова звітність з нульовими
показниками.
Водночас, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не
врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди
(господарського зобов'язання), які завідомо суперечать інтересам
держави і суспільства не можуть бути предметом позову.
Колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав
для закриття провадження у справі.
На обгрунтування позову позивач послався на статті 207, 208
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо
господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то
за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання
обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все
одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі
сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що
відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) правочин, учинений з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є
таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як
зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом
такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових
органів про визнання такого правочину (угоди, господарського
зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті
10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі пункту 11 цієї
статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход
держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись
на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину
має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині
судового рішення.
За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції,
передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо
лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Для
стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення
угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства.
Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції
застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою конфіскація майна може бути
застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та
порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за
рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення
господарської діяльності, то вони належать не до
цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як
такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій
статті 238 ГК.
Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо справу не належить
розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває
провадження у ній.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Форштадт"
задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
07.11.2006 р. та постанову господарського суду Запорізької області
від 10.08.2006 р. скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.