ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу УПФУ в
Саранському районі Одеської області на постанову господарського
суду Одеської області від 19.09.2006р. та ухвалу Одеського
апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі за
позовом УПФУ в Саранському районі Одеської області до ЗАТ
Агропромисловий комплекс "Саврань" про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И Л А :
22.06.2006р. прокурор Саранського району Одеської області в
інтересах держави в особі УПФУ в Саранському районі Одеської
області звернувся з позовом до ЗАТ АК "Саврань" про стягнення 28
182 грн. 92 коп. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за
2005р.
Постановою господарського суду Одеської області від
19.09.2006р. відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
14.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а
постанова господарського суду Одеської області від 14.11.2006р. -
без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, УПФУ в
Саранському районі звернулось з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України. у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ЗАТ АК "Саврань". відповідно до
приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
є платником збору на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування.
Звертаючись з позовом, прокурор посилався на те, що оскільки
на підприємстві відповідача виконуються роботи з особливо
шкідливими і важкими умовами праці, то згідно п.1 ст.2 Закону
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
відповідач повинен перераховувати до Пенсійного
фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених
відповідно до пунктів "б" -"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
На підставі Iнструкції про порядок обчислення і сплати
страхувальниками та застрахованими особами внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного
фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Савранському
районі Одеської області нарахувало відповідачу за 2005 рік суму не
сплачених витрат на виплату та доставку пільгових пенсій
громадянам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5. ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у розмірі 28 182,92 грн.
Вирішуючи позов, суд обгрунтовано послався на приписи абзацу
5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
від 09.07.2003 р. ( 1058-15 ) (1058-15)
№ 1058 із змінами, внесеними згідно
із Законом України № 2613-1У ( 2613-15 ) (2613-15)
від 31.05.2005 р. Даним
Законом встановлено, що виплата пенсій особам, пенсії яким
призначені відповідно до пунктів "в" -"є" та ..ж" ст. 13 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, здійснюється до
01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня
2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до
досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Тобто, відповідач, починаючи з 2005 року, не повинен
відшкодовувати Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку
пільгових пенсій. При цьому, припущення позивача, що даний Закон в
означеній частині набрав законної сили лише з 01.01.2006 р.. є
помилковим.
Враховуючи те. що суд повно, всебічно та об'єктивно встановив
фактичні обставини справи, дав обгрунтовану оцінку наданим
сторонами доказам, правильно застосував норми як процесуального,
так і матеріального права, підстави для скасування чи зміни
постанови суду відсутні.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу УПФУ в Саранському районі Одеської області
залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської
області від 19.09.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного
господарського суду від 14.11.2006р.- без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :