ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Черкаського обласного відділення ФСЗI на постанову господарського
суду Черкаської області від 31.08.2006р. та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. у
справі за позовом Черкаського обласного відділення ФСЗI до ТОВ
"Смілашляхбудсервіс" про стягнення штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Фонд соціального захисту інвалідів звернувся до
господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ
"Смілашляхбудсервіс" про стягнення штрафних санкцій в сумі 8 347
грн. за недотримання в 2005р. нормативу робочих місць для
працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця на
підставі ст.. 20 Закону України " Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
№ 2006-III (далі
Закону).
Постановою господарського суду Черкаської області від
31.08.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення а
постанова господарського суду Черкаської області від
31.08.2006р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Черкаське обласне відділення ФСЗI звернулось з касаційною скаргою
до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об'єднання),
установи і організації незалежно від форми власності і
господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж
встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку
сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за
кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Частина 1 ст. 19 Закону встановлює норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8
до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що працевлаштування
інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
радами, громадськими організаціями інвалідів (далі-органи
працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає
підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо
створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його
обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені
робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи
працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 цього Закону. Це
підтверджується і змістом абз. 2 п. З Положення про Фонд
соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету
Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 р. ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
),
згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням
підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, а також п.п. З п. 4 та п.п.З п. 5
цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за
своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за
недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств
щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Згідно статистичного звіту ТОВ "Смілашляхбудсервіс" про
зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік,
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу
в 2005 році у відповідача складала 15 осіб. Таким чином у
відповідача норматив робочих місць складає 1 місце.
Як встановлено судом, у 2005 році відповідач звітував про
наявність у нього в цьому році вільних робочих місць для інвалідів
за професіями дорожній робітник. У запиті позивача від 09.08.2006
№1090/06-4 поставлено запитання про те чи направлялись інваліди до
відповідача у 2005 році та чи відомі факти відмови відповідача у
працевлаштуванні направлених інвалідів, однак таких відомостей не
надано. Зазначення відповідачем вільних місць для інвалідів у
звітах не за всі місяці 2005р. не змінює ситуації і не доводить,
що інваліди направлялися відповідачу для працевлаштування.
В матеріалах справи не вбачається доказів того, що будь-яким
іншим органом працевлаштування інвалідів відповідачу протягом 2005
року направлялись інваліди для працевлаштування чи інваліди
самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і
що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду відносно того,
що правильність визначення кількості робочих місць, фактично
зайнятих інвалідами у 2005 році, не впливає на оцінку встановлених
судом обставин у даному спорі щодо відсутності вини відповідача у
невиконанні органами працевлаштування інвалідів своїх обов'язків
по їх працевлаштуванню.
Так, вказані у статті 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
штрафні
санкції відносяться до адміністративно-господарських санкцій, які
відповідно до статті 217 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або
органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за
порушення ними правил здійснення господарської діяльності.
Закон спрямований на забезпечення працевлаштування інвалідів
і передбачає, що якщо інваліди не працюють на підприємстві, то за
це передбачено стягнення штрафної санкції. Обов'язок підприємства
полягає у створенні у встановленому порядку таких робочих місць,
повідомлення органів працевлаштування інвалідів і працевлаштуванні
інвалідів на роботу. Порядок створення робочих місць
регламентується законодавством. Сам факт не створення робочого
місця у такому порядку без відмови підприємства у працевлаштуванні
направленому відповідним органом чи такому, що звернувся
самостійно, не створює повного складу правопорушення. У даному
випадку установлено часткову наявність складу правопорушення
(відсутні докази дотримання усієї
процедури створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів), однак, негативний наслідок настав не із-за цього, а
внаслідок того, що Iнваліди не були направлені для
працевлаштування чи не звертались самостійно - тобто вина
підприємства у тому, що не працевлаштовані інваліди на вакантні
місця, відсутня.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що
відповідно ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судом належним чином
досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну
правову оцінку, постанова господарського суду Черкаської області
по справі №14/2940а від 02.11.2006 р. відповідає фактичним
обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України,
у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги
відсутні.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення ФСЗI
залишити без задоволення, а постанову господарського суду
Черкаської області від 31.08.2006р. та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. -
без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :