К-27272/06 Про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення зобов'язань по податку на прибуток - Текст документа

У січні 2006 року приватне сільськогосподарське підприємство "ім. Т.Г. Шевченка" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, з урахуванням змін до Богодухівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (правонаступник ДПI у Богодухівському районі Харківської області) - (далі по тексту - відповідач, скаржник) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.05 р. №0000812310/0 про визначення зобов'язань по податку на прибуток в сумі 3298,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 500,0 грн., №0000822310/0 про визначення зобов'язань по ПДВ в сумі 25367,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 1184,0 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 03.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року у справі №АС-13/24-06 позовні вимоги було задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення Богодухівської МДПI Харківської області від 19.12.05 р. №0000812310/0 про визначення зобов'язань з податку на прибуток в сумі 3298,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 500,0 грн., № 0000822310/0 про визначення зобов'язань по ПДВ в сумі 2367,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 1184,0 грн. В решті вимог провадження по справі закрито. Стягнуто з державного бюджету на користь ПСП "ім. Т. Г. Шевченка" судові витрати.

Суди мотивували свої рішення тим, що відповідач не довів правомірність висновків акту перевірки по спірним епізодам, як передбачено п. 2 ст. 71 КАС України (2747-15) . Акт перевірки складено з порушенням положень Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПСП "ім. Т. Г. Шевченка", оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами комплексної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.04 р. по 01.10.05 р. складено акт №309/79/172 від 08.12.05 р., що став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В зазначеному акті перевірки вказано, що підприємство є товаровиробником сільськогосподарської продукції і крім вирощування зернових, ведення м'ясного та молочного скотарства та свинарства може також здійснювати оптову та роздрібну торгівлю.

При перевірці правильності визначення валового доходу (загальної суми доходу) від усіх видів діяльності перевіряючими встановлено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.01.04 р. по 01.01.05 р. на суму 22,5 тис. грн. Розбіжності пов'язані з порушенням підприємством вимог п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у зв'язку з не включенням до валового доходу за 2004 р. самостійно списаної сумнівної (безнадійної) кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

Суди попередніх інстанцій правомірно визнали, що висновки акту перевірки в цій частині зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, а тому не є правомірними, з огляду на відсутність в акті перевірки об'єктивних та викладених повній мірі фактичних даних, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів і що, як наслідок, суперечить положенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Судами також встановлено, що фактично списання кредиторської заборгованості не було, так як термін позовної давності ще не закінчився, даний факт підтверджується записами в головній книзі підприємства, актами звірки розрахунків з ПП "Філант" від 01.06.04 р. на суму 10478,35 грн. та СФГ "Еліта" від 01.11.04 р. на суму 16186,34 грн., усього на суму 26664,69 грн. Мало місце помилка в бухгалтерському обліку, яка і була відкоригована.

В акті перевірки також вказано, що підприємством були порушені приписи п. 4.1.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у зв'язку з тим, що не подавалися податкові декларації про прибуток за 2004 р., за що передбачено застосування фінансових санкцій в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Починаючи з 01.01.04р. на платників фіксованого сільськогосподарського податку поширюється дія Закону України від 28.12.1994 (334/94-ВР) № 334 "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334) в частині оподаткування прибутку, отриманого від несільськогосподарської діяльності.

При цьому, пунктом 4 статті 9 Закону від 17.12.98 (320-14) № 320 "Про фіксований сільськогосподарській податок" для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено дію Закону №334 (334/94-ВР) за винятком пунктів 7.7 і 7.8 статті 7 та пунктів 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8 статті 13 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що зважаючи на відсутність у відповідача доказів того, що підприємство позивача отримувало прибуток від здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи, або отримувало дивіденди, або є нерезидентом України, або страховиком, висновки про нерозповсюдження на нього дій Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) є неправомірними. Цим же Законом встановлено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств.

Наведене дало підстави судам прийти до правильного висновку, що зауваження перевіряючих про необхідність складання та подання підприємством податкової декларації про прибуток підприємства за 2004 р. є помилковими.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не довів документально, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України (2747-15) , правомірності здійснених нарахувань податку на прибуток та застосованих ним фінансових санкцій, суди правомірно визнали, що позовні вимоги, в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812310/0 від 19.12.05 р. про визначення зобов'язань по податку на прибуток в сумі 3298,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 500,0 грн. - підлягають задоволенню.

Також при перевірці правильності визначення податкових зобов'язань по ПДВ були виявлені розбіжності між даними податкової звітності підприємства за період з 01.07.04 р. по 01.10.05 р. та даними перевірки на суму 1270,6 грн., що свідчить про порушення платником вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про ПДВ". Дані порушення пов'язані з тим, що підприємство не включило до податкового зобов'язання по загальній декларації по ПДВ продаж автопослуг та надання послуг вагової на загальну суму 7623,6 гри., в т.ч. ПДВ -1270,6 грн., які не відносяться до сільськогосподарського виробництва (продукції)

В касаційній скарзі відповідач посилається на положення Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.04 р. (1877-15) , набрав чинності з 01.01.05 р., який надає поняття сільськогосподарської продукції як товарів, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД. Зазначає, що оскільки під вказане визначення не підпадають вищезазначені послуги, то податкове зобов'язання по ним треба відображати в загальній декларації.

Проте суди встановили, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідача не вказано яким автотранспортом, кому надавалися ці послуги, кому належить вагова і кому надавалися її послуги, що суперечить приписам вищенаведеного Порядку. Крім того, не вказано чому як доказ надання послуг були прийняті податкові накладні, які не мають номерів.

Суди правомірно зазначили, що норми Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) не регулюють правовідносин в сфері оподаткування, тоді як питання оподаткування ПДВ врегульовані спеціальним Законом України "Про ПДВ" (168/97-ВР) .

В п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) встановлено, що до 01.01.05 р. зупинена дія п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Тобто, дія цієї норми розповсюджується на всі товари власного виробництва, в т.ч. на роботи та послуги.

При цьому перевіряючими не було взято до уваги те, що ці послуги надавались підприємством в рахунок заробітної плати. Жодних даних про те, що такі послуги надавалися іншими господарствами або підприємствами, тобто не власним автотранспортом, у податкової інспекції відсутні.

Згідно пункту 2 ст. 71 КАС України (2747-15) , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року та постанову Господарського суду Харківської області від 03.04.2006 року по справі №АС-13/24-0 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року та постанову Господарського суду Харківської області від 03.04.2006 року по справі №АС-13/24-0 залишити без змін.

Справу № АС-13/24-0 повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .