Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Каралюса В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Заверухи О.Б.,

при секретарі судового засідання – Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2008 року у справі у 2-а-55/08

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівненська авіакомпанія Універсал-Авіа"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.10.2007 року № 000391751/3, визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 553,83 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 7 107,66 грн.,-

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду та просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в Рівненському районі Рівненської області № 000391751/3 від 22.10.2007року.В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати податкове повідомлення-рішення нечинним в частині суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3137,92грн. не утриманих позивачем з грошової компенсації вартості бортового харчування пілотів, а у частині застосування штрафних санкцій – у повному обсязі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2008 року адміністративний позов було задоволено повністю та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 22.10.2007року № 000391751/3 у частині суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3137,92грн. не утриманих позивачем з грошової компенсації вартості бортового харчування пілотів, а у частині застосування штрафних санкцій в повному обсязі.

З вищевказаною постановою не погодилась ДПІ у Рівненському районі та подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2008 року та ухвалити нове рішення яким відмовити в позові в повному обсязі.В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом при винесенні постанови норм матеріального і процесуального права, зокрема те, що судом не враховано те, що витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського і рибопромислового флотів, а також харчування льотного складу цивільної авіації при виконанні завдань польоту, включається до інших доходів як виплати фізичним особам (пп.."і" п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Колегія суддів,заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

При винесенні постанови суд першої інстанції визнав, що суми які виплачувались позивачем льотним екіпажам, які перебували за кордоном на харчування замість добових виплачувались в розмірах, що не перевищують граничних розмірів витрат (добових) визначених Постановою № 663 то такі суми не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

При цьому суд вірно виходив з нормативних актів, зокрема Наказу Міністерства транспорту України від 12.07.1999року № 359 (z0540-99) "Про затвердження Інструкції про особливості відряджень членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) та порядок виплати сум, що направляються на харчування членів екіпажів суден, (інших транспортних засобів), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1999року № 540/3833, розпорядження Державної авіаційної адміністрації України "Щодо забезпечення харчування екіпажів повітряних суден цивільної авіації України" від 27 квітня 1999року, дослідив в судовому засіданні галузеву угоду на 2003-2004 роки яка діяла на період 2005 року.З цих досліджених судом документів вбачається, що безоплатне бортове харчування є обов’язковою нормою, а в разі неможливості забезпечити таким харчуванням підприємство повинно компенсовувати витрати членів екіпажів на таке харчування.

При обов’язковості безоплатного харчування, витрати на таке харчування не може бути додатковим благом і оподаткуванню не підлягає.Доводи апеляційної скарги цього висновку суду першої інстанції не спростовують.

Судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що відповідно до ст..12 Закону України від 14.05.1992року (2341-12) 3 2343-Х11 протягом мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,пеня), інші фінансові економічні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).Вказується на конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується штрафи та пеня і цей проміжок часу лише відповідає терміну дії мораторію на задовлення вимог кредиторів, але ніяким чином не пов'язаний з поняттям мораторію.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку в тій частині, що оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то штрафи та пеня які визначені Законом України від 21.12.2000року № 2181-111 (2181-14) ,, за цей період дії мораторію не застосовуються.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2008 року у справі у 2-а-55/08 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівненська авіакомпанія Універсал-Авіа" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.10.2007 року № 000391751/3, визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 553,83 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 7 107,66 грн. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.