К-22610/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (податок на землю) - Текст документа

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у м. Херсоні (далі - ДПI): від 10.11.2004 № 0045231505/0, № 0045221505/0, № 045241505/0, винесених за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Постановоюsrsіd11036229 Господарського суду Херсонської області від 07.12.2005 по справі № 11/377-О-А-05 - позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що в силу ст. 5 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Отримавши за правонаступництвом цілісний майновий комплекс КП "ЖЕК-6" - ТОВ "Злагода" ні у власність, ні у постійне користування, ні у оренду земельної ділянки, користувачем якої було КП "ЖЕК-6", не отримував. У відповідності з правилами набуття статусу платника земельного податку автоматично з правонаступництвом не став таким платником податку. Відповідно, ТОВ "Злагода" не може бути суб'єктом відповідальності за прострочення виконання зобов'язань з земельного податку КП "ЖЕК-6" та за тривалість непогашений ТОВ "Злагода" податкового боргу з земельного податку, отриманого за правонаступництвом.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/377-О-А-05 - постанову Господарського суду Херсонської області від 07.12.2005 - скасовано. В позові відмовлено.

При цьому судом встановлено, що рішенням Херсонської міської Ради від 15.01.2002 № 22 ТОВ "Злагода" передано в оренду цілісний майновий комплекс КП "ЖЕК-6". Передаточний баланс КП "ЖЕК-6" визнано рішенням Херсонської міської Ради від 28.03.2003 № 227 приєднувальним та реорганізовано КП "ЖЕК-6" шляхом приєднання до орендаря - ТОВ "Злагода".

Таким чином, у ТОВ "Злагода" з 15.01.2002 виникло право користування цілісним майновим комплексом КП "ЖЕК-6" і позивач набув усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу приєднаного КП "ЖЕК-6".

Підставою нарахувань штрафу стали ті обставини, що на підставі листа ТОВ "Злагода" та рішення Херсонської міської Ради від 28.03.2003 № 227 перенесено сальдо в сумі 6 910 грн. (недоїмка) та пеня в сумі 2 438,73 грн. з особового рахунку КП "ЖЕК-6" на особовий рахунок ТОВ "Злагода".

А оскільки облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, тому відповідачем згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) позивача зобов'язано сплатити штраф:

за затримку на 219 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 7 176,86 грн. - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу - 3 588,43 грн.

за затримку на 70 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 2 697,40 грн. - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу - 539,48 грн.

за затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 226 грн. - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу - 22,60 грн.,

про що винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення від 10.11.2004 № 0045231505/0, № 0045221505/0, № 045241505/0.

Враховуючи встановлене та посилаючись на норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунки штрафних санкцій (складові частини якого застосовано за порушення ТОВ "Злагода" строків сплати власних задекларованих зобов'язань, частково - за порушення строків сплати податкових зобов'язань з земельного податку КП "ЖЕК-6") є правомірними.

Не погодившись із постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/377-О-А-05 позивач (ТОВ "Злагода") подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі постанову Господарського суду Херсонської області від 07.12.2005 по справі № 11/377-О-А-05. На думку скаржника висновок суду апеляційної інстанції суперечить ст. 61 Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Підставою для застосування даної норми права є ст. 8 Конституції України (254к/96-ВР) , згідно якої Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, а норми Конституції є нормами прямої дії. Крім того, відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами" (2181-14) , штрафи за затримку уплати узгоджених зобов'язань зобов'язані платити лише платники таких податків (а не будь-які інші суб'єкти, в тому числі не правонаступники платників податку).

Також скаржник зазначив, що суд залишив поза увагою той факт, що при винесенні податкових повідомлень-рішень ДПI пропущений строк для застосування штрафних санкцій передбачений ст. 250 ГК України (436-15) . Викладене скаржник підсумовує також і тим, що ТОВ не набуло статусу платника земельного податку на земельні ділянки, на яких розташований житловий фонд, яке ні у власність, ні у користування від КП "ЖЕК-6" не отримувало.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 13.1.1 ст. 13 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) - у разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку: якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися.

Тобто вірним є визначення суду апеляційної інстанції про те, що оскільки рішенням Херсонської міської Ради від 15.01.2002 № 22 ТОВ "Злагода" передано в оренду цілісний майновий комплекс КП "ЖЕК-6" за пе

'f0едаточним балансом, таким чином, у ТОВ "Злагода" з 15.01.2002 виникло право користування цілісним майновим комплексом КП "ЖЕК-6", оскільки позивач набув усіх прав і обов'язків щодо погашення податкового боргу приєднаного КП "ЖЕК-6".

Відповідно судом апеляційної інстанції правомірно встановлено, що розрахунок штрафних санкцій складається із штрафів застосованих за порушення ТОВ "Злагода" строків сплати власних задекларованих зобов'язань, частково - за порушення строків сплати податкових зобов'язань з земельного податку КП "ЖЕК-6".

I оскільки передаточний баланс КП "ЖЕК-6" станом на 01.01.2002 визнано рішенням Херсонської міської Ради від 28.03.2003 № 227 приєднувальним, та реорганізовано КП "ЖЕК-6" шляхом приєднання до орендаря - ТОВ "Злагода". Таким чином необхідно погодитись із обгрунтуванням судом свого рішення ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , яким визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Відповідно п. 5.1 ст. 1 цього Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, правомірним є посилання ДПI в податкових повідомленнях-рішення від 10.11.2004 № 0045231505/0, № 0045221505/0, № 045241505/0, винесених на підставі норми пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи зазначену норму Закону, необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки сплата земельного податку відноситься до податкових зобов'язань, виконання яких регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , за яким застосування строку давності визначено терміном у 1095 днів (ст. 15 Закону).

Також враховуючи межі застосування Закону України "Про плату за землю" (2535-12) де за принципом превалювання спеціальної норми над загальною положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" (2535-12) є загальною з цих питань. Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

Тобто заперечення скаржника щодо превалювання Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та норм Господарського кодексу України (436-15) над положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковим.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції і визнає постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/377-О-А-05 такою, що скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.