К-21123/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 06.02.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 по справі № АС 15/559-05

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб" ВАТ СМНВО ім. М.В.Фрунзе

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Суми (далі - ДПI) від 25.11.2005 100006/2306/0/54286, яким було зменшено суму б_eджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 183 872 грн., винесеного за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ за грудень 2004 року, про що складено Акт від 22.11.2005 № 1165/23-6/30991664-194.

Постановою Господарського суду Сумської області від 06.02.2006 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 по справі № АС 15/559-05 - позов задоволено.

При цьому судом встановлено, що у грудні 2004 року у позивача згідно пп. 7.4.1. п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) виникло право на податковий кредит, оскільки сума податкового кредиту у розмірі 183 872 грн. була включена до податкової декларації з податку на додану вартість і розрахунку експортного відшкодування за грудень 2004 року, який додавався до декларації та подані відповідачеві 19.01.2005.

Суд апеляційної інстанції підтримав зазначене обгрунтування, посилаючись на зазначені вище норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , і дійшов висновку, що позивач виконав усі дії, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 183 872 грн.

Не погодившись із постановою Господарського суду Сумської області від 06.02.2006 та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 по справі № АС 15/559-05 відповідач (ДПI) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що по господарській операції, яка перевірялась, існував такий ланцюг: позивач - ТОВ "Укравтомет-Союз" - ТОВ "Вікавіт" - ПП "Практик" - ПП "Продзахід".

На думку скаржника, оскільки при проведенні зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу продажу товару до виробника встановлено відсутність надмірної сплати ПДВ, так як постачальниками металобрухту є ПП "Практик", м. Київ та ПП "Продзахід", м. Київ. При цьому Статут та установчий договір ПП "Практик" визнано недійсними з моменту реєстрації рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005, а ПП "Продзахід" за серпень 2004 року подав декларацію по ПДВ з нульовими показниками. I тому скаржник вважає, що приймаючи судові рішення, суд на підставі норм пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зробив помилковий висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як: здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Тому враховуючи зазначене, скаржник наголошує на тому, що постачальники продавців, яким позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, за місцезнаходженням не знаходяться, податкової звітності не подавали, відповідно, податку до бюджету не сплачували. А тому відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період, яка не встановлена судами першої та апеляційної інстанцій не дає права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, де зазначив про неприпустимість вільного тлумачення та перекручування норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яке в судовому засіданні підтримав і просив скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п. 1.7.ст. 1 Закону України від 03.04.1998 № 168 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.7.ст. 1 цього Закону).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту). Відповідно в силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином розглядаючи питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно також врахувати норми п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) чинної на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України:

7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Вказаними нормами законодавства 7495531 не встановлено обумовлення або обмеження виплати бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином необхідно погодитись із обгрунтуванням судами свого рішення встановленою наявністю податкових накладних виписаних ТОВ "Укравтомет-Союз" та ТОВ "Вікавіт". При цьому судами вірно встановлено, що позивачем, ТОВ "Укравтомет-Союз" та ТОВ "Вікавіт" були сплачені відповідні суми ПДВ до бюджету.

Тобто скаржником зроблено помилковий висновок про не дослідження судами першої та апеляційної інстанції факту надходження сум податку на додану вартість до бюджету, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно тому обставини, на які посилається скаржник не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. А якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується із ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій як такими, що відповідають вимогам закону. Відповідно постанова Господарського суду Сумської області від 06.02.2006 та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 по справі № АС 15/559-05 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.