Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н.

суддів: Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Смоковича М.І.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коропського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання бездіяльності органів внутрішніх справ та дій таким, що суперечить чинному законодавству, -

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Коропського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання бездіяльності органів внутрішніх справ, та таким, що суперечить чинному законодавству.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2006 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про постановлення додаткового судового рішення відмовлено.

Іншою ухвалою Менського районного суду від 13 листопада 2006 року відмовленоОСОБА_1 в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення від 19 жовтня 2006 року.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2006 року постанову Менського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2006 року та ухвали Менського районного суду від 13 листопада 2006 року про відмову в постановлені додаткового рішення та про відмову роз'яснення судового рішення від 19 жовтня 2006 року скасовано. Провадження у справі закрито та роз'яснено позивачу право оскаржити зазначені дії чи бездіяльність відповідача в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) .

Не погоджуючись з постановленим у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі рішення.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі, застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору в цій справі є оскарження дій та бездіяльності при розслідуванні кримінальної справи, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок апеляційного суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач оскаржив до суду дії правоохоронних органів, визначені Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) , які підлягають оскарженню в порядку кримінального судочинства, що в свою чергу виключає їх розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Зазначеним обставинам суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та роз'яснює позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відкрито помилково, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі є вірним.

Доводи викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, і підстав для її скасування чи зміни немає.

Разом з тим, у касаційній скарзі позивача крім ухвали суду апеляційної інстанції оскаржується також і рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

За правилами пункту 2 частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не переглядалась в апеляційному порядку.

Після надходження справи до Вищого адміністративного суду України встановлено, що рішення Менського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2006 року не було предметом розгляду по суті у суді апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження в частині оскарження вищенаведеного рішення районного суду відкрито помилково і підлягає закриттю.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Менського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2006 року закрити.

Касаційну скаргуОСОБА_1 в частині оскарження ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2006 року залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Короповського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання бездіяльності органів внутрішніх справ, та таким, що суперечить чинному законодавству - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.