К-20799/06 Про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 22.01.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Полтавської області від14.12.2005 та постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від31.03.2006 посправі№3/134

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

до Кременчуцького відділення Державного казначейства України

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги (з уточненням та доповненням) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у тому числі: 101111,60грн. основна заборгованість та 15782грн. процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000402305/0/90грн., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за IVквартал2002року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від14.12.2005 посправі№3/134 – позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі101111,60грн. задекларованих за IVкварталі 2002року та 15782грн. процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від31.03.2006 посправі№3/134 - рішення Господарського суду Полтавської області від14.12.2005 скасовано. Позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 9188грн. заборгованості по податку на додану вартість та 14297грн. проценти, що нараховані на суму бюджетної заборгованості у розмірі 297грн.

Прийнято відмову від позовних вимог в частині стягнення 51865грн. бюджетної заборгованості. В цій частині позовних вимог провадження по справі закрито на підставі ст. 157 КАС України.

В іншій частині позову відмовлено.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у IVкварталі 2002року (з урахуванням скороченої форми декларації за IIIквартал 2002року, значення рядка24 якої переноситься до рядка8 декларації за IVквартал2002року) позивач задекларував суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету у розмірі 136596грн.

Частина наведеної суми у розмірі 85% була заявлена до відшкодування з Державного бюджету, шляхом перерахування на рахунок в установі банку, а частина у розмірі 15% - до зарахування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ.

Відповідно до податкових декларацій позивача з ПДВ за І,II,IIIквартали2003року, вищевказана сума від'ємного значення була зменшена у IIта IIIкварталах на загальну суму 14995грн.

Податкова декларація позивача за IIIквартал 2003року була отримана ОДПІ 20.10.2003. Таким чином, сума у розмірі 101111,60грн. заявлена у податковій декларації за IIIквартал 2003року мала бути відшкодована позивачу до 20.11.2003 шляхом перерахування на рахунок в установі банку.

Станом на 01.08.2005 вказана сума бюджетної заборгованості залишалась не відшкодованою, у зв'язку з чим позивачем нараховано проценти на вказану суму у розмірі 15782грн.

Згідно з Висновком Кременчуцької ОДПІ "Про суми відшкодування податку на додану вартість" від09.12.2005 - позивачу станом на 09.12.2005 за декларацією, зареєстрованою 16.01.2003, за IVквартал 2002року визначено до відшкодування з бюджету 51865грн.

Згідно з Випискою з Полтавської філії АКБ"Укрсиббанку" 09.12.2005 ТОВ"МаріяАрт-Студіо" отримало на розрахунковий рахунок від ВДК у м.Кременчуці суму бюджетного відшкодування ПДВ за IVквартал 2002року у розмірі 51865грн.

Враховуючи надані докази, судом перевірено розрахунок процентів на суму бюджетної заборгованості, де бюджетна заборгованість складає 61053грн. (51865грн. – сума, що відшкодована за Висновком від09.12.2005 та 9188грн.поточних нарахувань). Відповідно сума процентів на вказану суму бюджетної заборгованості складає 14297грн.

При цьому, враховуючи суму поточних нарахувань у розмірі9188грн., всього сума бюджетної заборгованості з процентами склала 14297грн. + 9188грн. = 23485грн.

Під час апеляційного перегляду даної адміністративної справи було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення бюджетної заборгованості в сумі 51865грн., у зв'язку з фактичним одержанням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зазначеній сумі за IVквартал2002року, що підтверджено Випискою банку від09.12.2005. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийняла відмову від позову в частині стягнення 51865грн. та в цій частині позовних вимог провадження по справі закрила, згідно з ст. 157 КАС України.

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000402305/0/90 (уточнення позовних вимог від20.10.2005 – арк.51), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за IVквартал 2002року на 42677грн., суд апеляційної інстанції зазначив, що Господарським судом Полтавської області 27.09.2005 було зобов'язано КременчуцькуОДПІ надати копію податкового повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000402305/0/90, докази вручення його позивачу та зобов'язано позивача уточнити предмет вимог.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що позивач надав позов про стягнення бюджетної заборгованості - 18.08.2005, а через два місяці, порушуючи процесуальні права, в період судового розгляду справи надає доповнення до позовної заяви, в якому по суті висунуто самостійну вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення рішення. При цьому зазначено, що КременчуцькаОДПІ надала суду копію оскарженого податкового повідомлення-рішення, на якому є підпис директора ТОВ про отримання цього рішення своєчасно.

Відповідно до встановленого, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції оголошено рішення по даній справі, яким позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету 101111,60грн. бюджетної заборгованості, та 15782грн. процентів. У описовій частині рішення зазначено, що господарським судом розглядалися позовні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості у загальній сумі 116893,60грн. та про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від29.07.2004 № 0000402305/0/20. В резолютивній частині рішення щодо додаткових позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000402305/0/20 висновок суду першої інстанції не зазначено, що оцінено апеляційним судом, як неприйняття рішення з питання недійсності податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за IVквартал 2002року на 42677грн.

Тобто суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що по даній справі названі позивачем додаткові вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за IVквартал 2002року на 42677грн. по суті є самостійними вимогами і можуть бути висунуті ним та розглянуті судом в окремому судовому провадженні. Відповідно і вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на суму 42677грн. та процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ судом апеляційної інстанції відхилені.

Таким чином, приймаючи постанову по даній справі, суд апеляційної інстанції позов задовольнив частково. Стягнув Кременчуцької ОДПІ 9188грн. заборгованості по ПДВ та 14297грн. процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості. Прийнято відмову від позову по стягненню 51865грн., в цій частині провадження по справі закрито на підставі ст. 157 КАС України. В іншій частині позову відмовлено, як заявленому необґрунтовано.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Полтавської області від14.12.2005 та постановоюКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від31.03.2006 посправі№3/134 відповідач (Кременчуцька ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що позивачем було подано до суду першої інстанції доповнення до позовної заяви №12-359/580, яким останній просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000402305/0/90 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 42677грн. за IVквартал2002року, однак рішенням Господарського суду Полтавської області позов задоволено, та стягнуто з Державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 101111,60грн. та 15782грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Проте в резолютивній частині рішення про податкове повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000402305/0/90 нічого не зазначено, що давало можливість КременчуцькійОДПІ стверджувати в суді апеляційної інстанції про законність податкового повідомлення-рішення.

На думку скаржника при дослідженні правильності формування податкового кредиту ТОВ"МаріяАрт-Студіо" за перевіряємий період, шляхом проведення зустрічних документальних перевірок постачальників, встановлено, що по першому ланцюгу, у IVкварталі2002року, одним із постачальників є ПП"Мікадо", але у зв'язку з тим, що провести позапланову зустрічну перевірку ПП"Мікадо" по подальшому ланцюгу неможливо, оскільки не вдалося знайти підприємство за юридичною адресою, то сума ПДВ, яка включена ТОВ"МаріяАрт-Студіо" до податкового кредиту IVкварталу2002року у розмірі 42677грн., відповідно, не підтверджується.

Посилаючись на п.1.8 ст.1, пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі – Закон№168), скаржник наголошує на тому, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Відповідно на його думку судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також: з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону№168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону№168). Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, зазначив скаржника, за змістом Закону№168 (168/97-ВР) , право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив залишити в силі судові рішення. В судове засідання позивач не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Також 22.01.2008 від відповідача-2 надійшло клопотання про зміну назви відповідача-2 на підставі наказу Державного казначейства України від12.07.2006 №343-К, яким Управління Державного казначейства у Полтавській області було реорганізовано шляхом перетворення у Головне управління Державного казначейства у Полтавській області, а наказом Головного управління Державного казначейства України від10.10.2006 №18-К створений відокремлений структурний підрозділ Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області без статусу юридичної особи – Управління Державного казначейства у м.Кременчуці. Тобто Головне управління Державного казначейства у Полтавській області є правонаступником прав та обов’язків Кременчуцького відділення Державного казначейства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п.1.7.ст.1 Закону України від03.04.1998 №168 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.7.ст.1 цього Закону).

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту). Відповідно в силу пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Розглядаючи питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно також врахувати норми п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" чинної на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України:

7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Вказаними нормами законодавства, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обумовлення або обмеження виплати бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Тобто скаржником зроблено помилковий висновок про недослідження судом апеляційної інстанції факту надходження сум податку на додану вартість до бюджету, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно тому обставини, на які посилається скаржник не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. А якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції свого рішення Висновком Кременчуцької ОДПІ "Про суми відшкодування податку на додану вартість" від09.12.2005, оскільки згідно з Випискою з Полтавської філії АКБ"Укрсиббанку" 09.12.2005 ТОВ"Марія Арт-Студіо" отримало на розрахунковий рахунок від ВДК у м.Кременчуці суму бюджетного відшкодування ПДВ за IVквартал 2002року у розмірі 51865грн. І тому приймаючи постанову по даній справі, суд апеляційної інстанції правомірно позов задовольнив частково і стягнув із Кременчуцької ОДПІ 9188грн. заборгованості по ПДВ та 14297грн. процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості. Прийняв відмову від позову по стягненню 51865грн., і в цій частині провадження по справі закрив на підставі ст. 157 КАС України. А в задоволені додаткових вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000402305/0/90 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 42677грн. за IVквартал2002року відмовлено правомірно, оскільки такі вимоги по суті є самостійними вимогами і можуть бути висунуті ним та розглянуті судом в окремому судовому провадженні. Тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відшкодуванні 42677грн. ПДВ також.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку що постановаКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від31.03.2006 посправі№3/134 скасуванню не підлягає як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.