Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. у справі № 13/42-649

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Підволочиськгаз"

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Ткачук М. П.,

Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Підволочиськгаз" подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 29.07.2005р. № 0000192301/0 про визначення податкового зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету в сумі 14397 грн., в т. ч. 10860 грн. за основним платежем та 3537 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і від 12.12.2005р. № 0002202301/0 про визначення податкового зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету в сумі 455 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. у справі № 13/42-649 позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що акціонерне товариство є приватної форми власності; держава, як акціонер товариства у реєстрах власників іменних цінних паперів не значиться; чистий прибуток є власністю позивача, а його використання відноситься до компетенції загальних зборів товариства.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", постанов Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. № 405 " Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році" (405-2004-п) , від 15.01.2005р. № 50 "Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році" (50-2005-п) , від 14.05.2005р. № 350 "Про схвалення основних показників зведеного фінансового плану Національної акціонерної компанії " (350-2005-п) Нафтогаз України" на 2005 рік".

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, оскільки викладені в ній мотиви є необґрунтованими, безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін як таких, що прийняті відповідно вимог чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 27.07.2005р. № 37/23/14055654/3618 про результати документальної перевірки по питанню відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2004р. та І квартал 2005р. в якому зазначено, що в порушення ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету відрахування частини прибутку в розмірі 10860 грн.

Відповідно до ч. ч. 3, 7, 9 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (станом на момент проведення перевірки) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування; податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають; будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону; всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлений в ст. ст. 14. 15 зазначеного закону.

Таким чином для визначення податковими органами частини прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до загального фонду Державного бюджету України згідно ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", саме як податкового зобов’язання необхідно включення такого прибутку до переліку загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів), що на даний час відсутнє.

Крім того, частина прибутку (доходу), згідно зазначеного законодавства, відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних фондах, сплачується акціонерними, холдинговими, лізинговими компаніями та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї).

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено не дослідження відповідачем при проведенні перевірки статуту позивача, реєстру власників іменних цінних паперів, листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області та інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з яких слідує про те, що держава як акціонер позивача не значиться, а останній включений до реєстру за приватною формою власності.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. у справі № 13/42-649 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.