К-17109/07 Про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість - 22.01.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р.

та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2007 р.

у справі № 2-24/18453-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"

до 1. Державної податкової інспекції в м. Армянську (правонаступник – Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим

2. Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

за участю прокуратури Автономної Республіки Крим

про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 19309192 грн., -

ЗАТ "Кримський ТИТАН" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою (з урахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 26268 898 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2007 р. у справі № 2-24/18453-2006А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р., позовні вимоги задоволено. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Кримський ТИТАН" податок на додану вартість в сумі 26268898 грн. Також на користь позивача з Державного бюджету України стягнуто 1700 грн. державного мита та 15696 грн. витрат за проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2007 р. в резолютивну частину постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2007 р. внесено виправлення та замість слова "Відшкодувати" вказано "Стягнути".

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в м. Армянську та Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційних скаргах скаржники, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2007 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р. і постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційні скарги просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Судом касаційної інстанції проведено заміну первісного відповідача у справі – ДПІ в м. Армянську на його правонаступника – Красноперекопську ОДПІ в Автономній Республіці Крим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами господарської діяльності позивача за період з червня 2006 року по жовтень 2006 року різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту мала від’ємне значення і складала відповідно до декларацій з податку на додану вартість та розрахунків суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року - 10 061 504 грн., за липень 2006 року - 8 290 061 грн., за серпень 2006 року - 9 932 042 грн., за вересень 2006 року - 13 520 585 грн., за жовтень 2006 року - 11 138 975 грн.

Бюджетне відшкодування позивачу проведено лише частково за серпень - жовтень 2006 року у сумі 19 588 507 грн., невідшкодованою залишилась сума - 26268898 грн.

ДПІ в м. Армянську було проведено позапланові виїзні документальні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за зазначені періоди, за результатами яких складено довідки № 65/23-0/32785994 від 12.09.2006 р., № 110/23-0/32785994 від 23.10.2006 р., № 135/23-04/32785994 від 20.11.2006 р., № 176/23-04/32785994 від 27.12.2006 р., № 19/23-04/32785994 від 29.01.2007 р. Зазначеними перевірками не встановлено будь-яких порушень з боку позивача, які могли б бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування чи позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно пп. 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону звітний (податковий) період – період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Судами встановлено, що позивачем виконані вимоги п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо порядку подання до державної податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість та розрахунків суми бюджетного відшкодування в установлені строки, а також встановлено, що обсяг податку на додану вартість підтверджений податковими накладними та фактично сплачений постачальникам товарів (робіт, послуг) та складає за червень 2006 р. - 10 061 504 грн., за липень 2006 року - 8 290 061 грн., за серпень 2006 року - 9 932 042 грн., за вересень 2006 року - 13 520 585 грн., за жовтень 2006 року - 11 138 975 грн., що підтверджується висновком № 7 судово-бухгалтерської експертизи.

Твердження першого відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", підтвердження сплати сум податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) до виробника є помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв’язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників до виробника визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб’єкта оподаткування у якості обов’язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, в судовому засіданні суду касаційної інстанції представник податкової інспекції пояснив, що на теперішній час бюджетне відшкодування спірної суми податку на додану вартість позивачу вже проведено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування в розмірі 26268898 грн. узгоджується з обставинами справи та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Також відповідає правильному застосуванню норм процесуального права проведений судом першої інстанції розподіл судових витрат.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.