Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Гордійчук М.П., Гончар Н.Є., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову господарського суду Одеської області від 13квітня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" до Одеської міської ради про скасування рішення, –

У лютому 2006 року Закрите акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" (надалі – ЗАТ) звернулося до суду з позовом до Одеської міської ради про скасування рішення Одеської міської ради від 28.04.2005 року №4142-ІV "Про розгляд протесту прокурора м. Одеси від 27.04.2005 р. № 473".

Позов мотивований тим, що зазначене рішення прийняте в порушення вимог чинного законодавства України, порушує права та інтереси позивача.

Постановою господарського суду Одеської області від 13 квітня 2006 року задоволено позов.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій по справі відповідач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу ЗАТ "Чорноморець" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення – без змін, як законні і обґрунтовані.

Згідно ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з’ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що 14.07.1999 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ЗАТ "ФК "Чорноморець" був укладений договір оренди нежитлового приміщення будівлі кінотеатру "Одеса" площею 3384, 77 кв. м за адресою м.Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3 - №130/33.

Додатковим погодженням від 01.04.2003 р. сторони договору оренди змінили площу орендованого приміщення з 3384,77 кв. м до 4130, 5 кв. м з відповідним збільшенням орендної плати.

Позивач здійснив в процесі орендного користування поліпшення орендованого майна вартістю, що перевищує 25 % залишкової вартості будівлі кінотеатру "Одеса".

Одеською міською радою прийнято рішення від 11.07.2003р. №1283-XX IV "Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003 р.", в якому, зокрема, зазначено про надання згоди на продаж будівлі кінотеатру "Одеса", загальною площею 4130, 05 кв. м. за адресою м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3.

Будівля кінотеатру "Одеса" згідно рішення Одеського облвиконкому віднесена до списків пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення.

Наказом № 272-п від 10.05.2004 року начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради була здійснена приватизація будівлі кінотеатру "Одеса" шляхом викупу з укладенням 28.10.2004 року нотаріально посвідченого договору №177 купівлі-продажу об’єкта комунальної власності між Представництвом та ЗАТ "ФК "Чорноморець". Цей договір зареєстрований 29.10.2004 року в державному реєстрі правочинів за №228261.

Згода органу охорони об'єктів культурної спадщини на відчуження архітектурної пам’ятки була надана листом Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради №155 від 16.09.2003 року.

Рішенням Одеської міської ради від 28.04.2005 р. №4142-ІV "Про розгляд протесту прокурора м. Одеси від 27.04.2005 року №473" протест прокурора задоволено, вищевказане рішення скасовано в частині включення до переліку об'єктів приватизації та відчуження шляхом викупу будівлі кінотеатру "Одеса" з підстав його невідповідності вимогам законодавства.

Як встановлено судами обох інстанцій, Одеською міською радою не доведена обставина прийняття оскаржуваного рішення у спосіб, що передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , а саме, прийняття рішення №4142-ІУ на пленарному засіданні Одеської міської ради.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлюється, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено про перевищення Одеською міською радою своїх повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, яке прийняте з порушенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , оскільки міська рада не наділена правом скасовувати свої ж рішення.

Окрім того, аналіз положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) в редакції, що діяла на момент винесення рішення від 11.07.2003р., яке не є предметом спору по даній справі, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, свідчить про те, що зазначений Закон в зазначений період часу не містив чіткого розмежування повноважень між органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування та обласних державних адміністрацій.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, оскільки відповідач прийняв оскаржуване рішення в порушенням вимог Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Судами першої та апеляційної інстанцій також вірно застосовані норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків судів.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Одеської міської ради відхилити, а постанову господарського суду Одеської області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.