Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 22.01.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2006

у справі № А38/23

за позовом СПД - фізичної особи ОСОБА_1

до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська

третя особа на стороні відповідача ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська з позовом про скасування рішення Лівобережної МДПІ №30125/6/233 від 02.11.2005 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7000,00 гривень.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2006, яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2006, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02.11.2005р. Лівобережною МДПІ прийнято рішення №30125/6/233 про застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7000 грн.

Зазначене рішення прийнято на підставі акту державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №73/233/2610420406 від 25.10.2005р., складеного за результатами перевірки господарської одиниці "ресторан "Бірхаус", який належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку.

Даною перевіркою встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягає у проведенні плати за банкет на загальну суму 1 400грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій відповідно рахунку від 25.10.2005р. о 16 год. 32 хв. на столі №33.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди мотивували тим, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не надано доказів видачі розрахункового документа при отриманні за майбутній банкет коштів в розмірі 1400грн. в зв'язку з чим застосування податковою інспекцією штрафних санкцій є обґрунтованим та правомірним відповідно до Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Визнати такий висновок обґрунтованим не можна з огляду на таке.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" N265/95-ВР від 6 липня 1995 року, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як вбачається з матеріалів справи, суди розцінили отримання грошової суми як узгоджену сторонами сплату за послуги по підготовці до банкету. Проте, слід зазначити, що організація банкету це цілий комплекс заходів (закупівля продуктів, підготовка меню з урахуванням визначеної кількості людей та ін.). Враховуючи, що конкретний перелік товару замовником (працівниками ДШ у Бабушкінському районі) на момент замовлення бенкету, визначений не був, у суду виникає сумнів, що ця сума могла бути остаточною, та визначеною як сума покупки або надання послуг.

У виписаному рахунку визначено "залог за банкет" на загальну суму 1400,00 гривень. Завдаток (залог) це засіб забезпечення виконання зобов'язання, а не сплата за товар (послуги). Якщо ввести цю оплату в РРО та зареєструвати як розрахункову операцію, в касовому ящику РРО буде невідповідність суми отриманої виручки кількості проданих товарів, за що передбачена штрафна санкція в п'ятикратному розмірі такої невідповідності (ст. 22 Закону про РРО).

Судами не встановлено, чи був обговорений та узгоджений перелік товарів або послуг за які сплачено 1400 грн.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що замовник міг змінити структуру та об'єм товару (послуг) або взагалі відмовитись від замовлення.

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про не з'ясування судами всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої інстанції та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі в зв'язку з чим ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2006 у справі № А38/23підлягає скасуванню, а справа № А38/23, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2006 у справі № А38/23- скасувати.

Справу № А38/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.