Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 22.01.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Луцької ОДПІ на рішення господарського суду Волинської області від 09.11.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 у справі №6/36-2 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Луцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000182600/25922/В/26-2 від 17.03.2004.

Рішення господарського суду Волинської області від 09.11.2005, яке змінено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 у справі №6/36-2, в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) застосувавши норми Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , в решті судове рішенні суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.12.2003 року ДПІ у м. Луцьку проведено позапланову комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2001 р. по 30.09.2003р., про що складено акт перевірки №12681 від 17.12.2003 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Луцьку прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000182600/0 від 25.12.2003 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 42327,50 грн., в тому числі 28192,00 грн. основний платіж, 14045,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення пп. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 12 Порядку заповнення податкової накладної підприємцем ОСОБА_1 до суми податкового кредиту було включено податкову накладну № 73-1 від 09.08.2002 року, видану ПВТП "Волиньагротехсервіс" на проведення сільськогосподарських робіт на 110 га землі, на загальну суму 90420,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 18084,00 грн. (в податковій накладній вартість сільськогосподарських робіт вказана 97020,00 грн. та податок на додану вартість 19404,00 грн.).

Господарським судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 02.08.2004 року у справі № 2/58-92 відмовлено в позові ДПІ у м. Луцьку до приватного підприємця ОСОБА_1 та ПВТП "Волиньагротехсервіс" про визнання договору від 14.04.2004 року недійсним. Дане рішення вступило в законну силу. Зазначеним судовим рішенням та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2004 року у даній справі було встановлено, що ПВТП "Волиньагротехсервіс" повністю виконано свої зобов'язання по проведенню сільськогосподарських робіт згідно додатку №1 до оспорюваного договору від 17.04.2002 року, а ПП ОСОБА_1 згідно договору провів розрахунки за виконані роботи, що підтверджено актом прийому виконаних робіт від 15.08.2002 року, який підписаний повноважними представниками сторін та копіями книг обліку продажу (придбання) товарів (робіт, послуг) ПП ОСОБА_1 та книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ПВТП "Волиньагротехсервіс", у зв'язку з чим була виписана податкова накладна № 73-1 від 09.08.2002 року на суму 116424,00 грн., в т. ч. податок на додану вартість на суму 19404,00 грн.

Факт перерахування коштів за виконані роботи в сумі 116424, підтверджено платіжними дорученнями № 10, № 11 від 09.12.2002 року, № 313 від 10.12.2002 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів, що тим самим підтверджено здійснення господарської операції за договором від 17.04.2004 року, достовірність відображення бухгалтерському та податковому обліку приватного підприємця ОСОБА_1

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна підтверджує право покупця, зареєстрованого як платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що прийняте державною податковою інспекцією податкове повідомлення - рішення порушує права та охоронювані інтереси позивача.

Необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу не те, що при винесенні рішення господарським судом першої інстанції застосовано норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та змінив рішення в цій частині, застосувавши норми Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Луцької ОДПІ задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Волинської області від 09.11.2005 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 у справі №6/36-2- залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Луцької ОДПІ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 09.11.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 у справі №6/36-2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.