Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Автогаз"

на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006р. у справі № 18/63-АП

за позовом Приватного підприємства "Автогаз"

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Радова С. О.,

Приватним підприємством "Автогаз"подано позов про визнання нечинним та скасування повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000412303/0 від 22.07.2005р. про визначення суми зобов’язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 527 грн. 45 коп. та в разі несплати цієї суми виникнення права податкової застави, податкового боргу та нарахування пені.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006р. у справі № 18/63-АП позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2005р. № 0000412303/0 у частині встановлення строків сплати та визначення наслідків несплати у виді виникнення податкового боргу, податкової застави, продажу активів та нарахування пені; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані виявленням відповідачем під час правомірної перевірки позивача на місці проведення розрахунків виручки від реалізації товару в сумі 7 705 грн. 49 коп.; відсутністю реєстратора розрахункових операцій; не здійсненням реєстрації розрахункових квитанцій з 21.06.2005р.; суперечністю діючому законодавству визначення відповідачем фінансових санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій в якості податкового зобов’язання.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати нечинним та скасувати оспорюване повідомлення-рішення в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 1 ст. 11, ст. ст. 111, 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 15, 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. ст. 70, 77, 86 КАС України.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оспорюваного повідомлення-рішення стали: акт від 07.07.2005р. перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності в якому зазначено про не проведення підприємством через реєстратор розрахункових операцій, не роздрукування розрахункового документу при купівлі газу на загальну суму 18 грн. 50 коп., виявлення на місці проведення розрахунків 7 705 грн. 49 коп. готівкових коштів та відсутність касової книжки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Право органів державної податкової служби проводити перевірки з питань щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності та застосування штрафних санкцій за виявлені під час перевірок порушення передбачено ст. ст. 10 – 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , ст. ст. 15, 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Факт виявлення під час перевірки на місці проведення розрахунків виручки від реалізації товару в сумі 7 705 грн. 49 коп. та факт здійснення позивачем торгівлі без застосування реєстратора розрахункових операцій, розрахункових книжок та книги обліку розрахункових операцій судами попередніх інстанцій встановлені, підтверджуються матеріалами справи та позивачем не спростовані, у зв’язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій за вказані порушення здійснено відповідачем правомірно.

Згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Обов’язки суб’єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не відноситься до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу.

Згідно ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 – 24 Закону, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Таким чином встановлення в повідомленні-рішенні строків сплати, визначення наслідків несплати у виді виникнення податкового боргу, податкової застави, продажу активів та нарахування пені, суперечить положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Приватного підприємства "Автогаз" без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 28.02.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006р. у справі № 18/63-АП – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.