Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.

при секретарі Хрущ В.Л.

касаційну скаргу Українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2005р.

у справі № 29/655 господарського суду міста Києва

за позовом Українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р., в задоволенні позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 16.05.2003 р. № 0000212370/0-907-23-7-19344096/6365 про визначення ТОВ "Венето" податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 382200,00 грн., в тому числі основний платіж у сумі 254800,00 грн. та штрафні санкції в сумі 127400,00 грн.; від 16.05.2003 р. № 0000232370/0-908-23-7-19344096/6366 про визначення ТОВ "Венето" податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 50893,40 грн., в тому числі основний платіж у сумі 33928,93 грн. та штрафні санкції у сумі 16964,47 грн. відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на факт порушення позивачем при веденні податкового обліку з податку на прибуток за ІУ квартал 2000 року та І квартал 2001 року підпунктів 5.2.1, 5.3.1, 5.3.5, 5.3.9, 5.4.2, 5.4.4, 5.4.8, 5.4.10, 5.5.1, 5.6.1, 5.7.1, пункту 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок включення до валових витрат непідтверджених первинними та іншими документами витрат у сумі 844,5 тис. грн., витрат у сумі 9049,13 грн., що підлягають амортизації; витрат на придбання товарів з метою безоплатної роздачі в рекламних цілях у сумі 905,10 грн.; витрат на паливно-мастильні матеріали та стоянку і паркування легкових автомобілів у сумі 163,50 грн.; витрат на особисті потреби фізичних осіб під час службових відряджень у сумі 548,50 грн.; витрат на виплату добових під час службових відряджень, що перевищують встановлені законодавством норми, в сумі 1940,08 грн.; витрат на сплату штрафів, неустойки, пені в сумі 24,46 грн./декларація за ІУ квартал 2000 року/; безпідставного збільшення валових витрат на 335,30 тис. грн. внаслідок невірного визначення приросту / убутку / балансової вартості інвентарних запасів сировини, товарів, матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції; включення до валових витрат витрат у сумі 12291,67 грн., що підлягають амортизації; витрат у сумі 1356,49 грн., що не пов’язані з веденням господарської діяльності; витрат на сплату штрафів, неустойки, пені в сумі 27,80 грн.; витрат на особисті потреби фізичних осіб під час службових відряджень у сумі 1046,76 грн. / декларація за 1 квартал 2001 року /; порушення позивачем при веденні податкового обліку з податку на додану вартість за грудень 2000 року, січень 2001 року – липень 2002 року підпунктів 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок неправильного визначення податкових зобов’язань через невідповідність даних податкових декларацій та даних книг обліку продажу та придбання товарів, робіт, послуг; включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого / нарахованого / у зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва / обігу /; включення до податкового кредиту сум податку за податковими накладними, які не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд визнав відсутнім у позивача права на включення до податкового кредиту податку в сумі 76000,00 грн. на підставі податкової накладної від 26.12.2000 р. № 26/12-21, виданої ТОВ "Союз-94" на вартість операції з продажу консалтингових послуг у сумі 466000,00 грн., в тому числі ПДВ 76000,00 грн., з огляду на відсутність цієї операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та непідтвердження цієї суми відповідними документами на момент проведення перевірки податковою інспекцією.

В касаційній скарзі ТОВ "Венето" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 5.1, 5.3 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також для застосування штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.05.2003 р. № 1903/10/23-717, про завищення позивачем сум валових витрат в деклараціях про доходи підприємства за ІУ квартал 2000 року на 651,7тис. грн. та за І квартал 2001 року на 245,1тис. грн., завищення сум податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2000 року, січень 2001 року – липень 2002 року на загальну суму 33928,93 грн.

Вказане завищення позивачем валових витрат / з врахуванням 205,6 тис. грн.., які позивач не включив до валових витрат при наявності права на таке / відбулося внаслідок включення до валових витрат не підтверджених первинними та іншими документами витрат у сумі 844,5 тис. грн., витрат у сумі 9049,13 грн., що підлягають амортизації; витрат на придбання товарів з метою безоплатної роздачі в рекламних цілях, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку за попередній звітний / податковий / квартал у сумі 905,10 грн.; витрат на паливно-мастильні матеріали та стоянку і паркування легкових автомобілів у сумі 163,50 грн.; витрат на особисті потреби фізичних осіб під час службових відряджень у сумі 548,50 грн.; витрат на виплату добових під час службових відряджень, що перевищують встановлені законодавством норми, в сумі 1940,08 грн.; витрат на сплату штрафів, неустойки, пені в сумі 24,46 грн./ декларація за ІУ квартал 2000 року /; безпідставного збільшення валових витрат на 335,30 тис. грн. внаслідок невірного визначення приросту / убутку / балансової вартості інвентарних запасів сировини, товарів, матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції; включення до валових витрат у сумі 12291,67 грн., що підлягають амортизації; витрат у сумі 1356,49 грн., що не пов’язані з веденням господарської діяльності; витрат на сплату штрафів, неустойки, пені в сумі 27,80 грн.; витрат на особисті потреби фізичних осіб під час службових відряджень у сумі 1046,76 грн. / декларація за 1 квартал 2001 року /.

Завищення позивачем суми податкового кредиту за висновком контролюючого органу мало місце у зв’язку з включенням до податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 4490,20 грн. по операціях з придбання товарів / робіт, послуг /, вартість яких не відноситься до валових витрат; у сумі 10,39 грн. податку, нарахованого на суми штрафів та пені; у сумі 4214,00 грн. внаслідок невідповідності даних податкових декларацій даним книг з продажу та придбання товарів, робіт, послуг щодо сум податкових зобов’язань та податкового кредиту; у сумі 3930,42 грн. податку, нарахованого у ціні придбання товарів, придбаних у рекламних цілях, при перевищенні валових витрат двох відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний / податковий / квартал; у сумі 21283,92 грн. податку за податковими накладними, які не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Обґрунтовуючи довід про неправомірне визначення контролюючим органом суми податкових зобов’язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, позивач посилається на безпідставне виключення податковою інспекцією за результатами перевірки із задекларованої ним за ІУ квартал 2000 року суми валових витрат 844500,00 грн., не врахування як валових витрат в цьому ж звітному податковому періоді вартості консалтингових послуг, придбаних у ТОВ "Союз-94" на суму 380000,00 грн. згідно договору від 03.05.2000 р., акту приймання-передачі від 26.12.2000 р. та податкової накладної від 20.12.2000 р. № 26/12-21, а також як податкового кредиту ПДВ у сумі 76000,00 грн., підтверджену зазначеною податковою накладною.

За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються / виготовляються / таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті не належать до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 3 ст. 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що позивач включив до валових витрат в ІУ кварталі 2000 року / рядок 12.11, код рядка 23 " коригування сум витрат, не віднесених до складу валових витрат або не врахованих в минулих звітних періодах" декларації про прибуток підприємства / 844500,00 грн. при відсутності в бухгалтерському обліку операцій щодо придбання / виготовлення / товарів / робіт, послуг /для використання у власній господарській діяльності. Будь-яких документів на підтвердження такого роду витрат позивачем податковій інспекції під час перевірки надано не було.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 134-Ц від 20.09.2004 р. ненадання ТОВ "Венето" первинних документів за 1998 рік виключає можливість підтвердження суми 844500,00 грн. як суми ПДВ, яка за твердженням позивача була помилково включена до валових доходів в декларації про доходи підприємства за 1998 рік.

При оцінці доводів позивача щодо обґрунтування правомірності включення до валових витрат в ІУ кварталі 2000 року 844500,00 грн. як коригування помилково завищеної суми валових доходів за 1998 рік за рахунок суми ПДВ суди першої та апеляційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 43 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, правомірно взяли до уваги та належно оцінили таку обставину, як підписання позивачем без зауважень акту про результати документальної перевірки за період з 01.07.1998 р. по 01.10.2000 р., якою не було виявлено завищення валових доходів за підсумками 1998 року, а також невідповідність дій позивача щодо включення зазначеною суми до рядка 12.11. код рядка 23 декларації про прибуток підприємства порядку виправлення платником податків самостійно виявленої помилки в задекларованій сумі податкового зобов’язання, встановленому пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з огляду на різну економічну сутність валових доходів та валових витрат та відсутності підстав для коригування суми одних за рахунок сум інших.

За встановленого факту відсутності в бухгалтерському обліку позивача операції з придбання консалтингових послуг вартістю 466000,00 грн., в тому числі ПДВ 76000,00 грн. у ТОВ "Союз-94" та ненадання позивачем ДПІ первинних документів, в тому числі податкової накладної від 20.12.2000 р. № 26/12-21 безпосередньо під час проведення документальної перевірки, відсутності документів, які б підтверджували наявність дійсних витрат позивача щодо придбання зазначених послуг суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували пункт 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.33. частину 1 ст. 43 ГПК України та дійшли обґрунтованого висновку про не підтвердження в судовому процесі доводів позивача про неправомірне неврахування контролюючим органом за результатами перевірки валових витрат у ІУ кварталі 2000 року в сумі 380000,00 грн. та податкового кредиту у грудні 2000 року у сумі 76000,00 грн.

Разом з тим, внаслідок неправильного застосування підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на д одану вартість" суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірне донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 21283,92 грн. в результаті виключення з податкового кредиту цієї суми податку за податковими накладними, в яких відсутній номер / т. 1, а.с. 43 /. Недивлячись на передбачення підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 вказаного Закону номеру податкової накладної як складової її форми та змісту, при відсутності оспорювання контролюючим органом факту здійснення платником податку операції з придбання товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до валових витрат, основних фонді чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, сама по собі відсутність в податковій накладній одного лише номеру не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит. До того ж наявні у справі копіями книг придбання товарів, робіт, послуг містять дані, зокрема щодо оплати позивачем постачальникам вартості придбаних за цими податковими накладними товарів / робіт, послуг /.

З врахуванням зазначеного ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні, а позов – частковому задоволенню з визнанням недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2003 р. № 0000232370/0-908-23-7-19344096/6366 в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 21283,92 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10641,96 грн., а всього на суму податкового зобов’язання 31925,88 грн.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" задовольнити частково, змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2004р., позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 16.05.2003р. № 0000232370/0-908-23-7-19344096\6366 на суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 31925,88 грн., в тому числі 21283,92 грн. – основний платіж та 10641,96 грн. – штрафні санкції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2004р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.