Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Карася О.В.

при секретарі Хрущ В.Л.

касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Укрмашпром"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2006р.

у справі № 29/104-25/272 господарського суду міста Києва

за позовом акціонерного товариства закритого типу "Укрмашпром"

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду м. Києва від 01.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 р., в позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 10.02.2004 р. № 0001052301/3 в частині визначення АТЗТ "Укрмашпром" податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 23975,15 грн. та застосування штрафних / фінансових / санкцій в розмірі 11987,58 грн. та від 10.02.2004 р. № 0001062301/3 в частині застосування штрафних / фінансових / санкцій в розмірі 17526,50 грн. відмовлено з тих підстав, що ДПІ правомірно відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.32 ст. 1, пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" виключила із сум податкового кредиту, задекларованих позивачем за жовтень, листопад 2001 року, лютий-грудень 2002 року, податок на додану вартість в загальній сумі 67160,53 грн., донарахувала позивачу податкові зобов’язання в спірній сумі та застосувала штрафні / фінансові / санкції у зв’язку з отриманням бюджетного відшкодування в сумі 35053,00 грн., оскільки податок в зазначеній сумі був включений позивачем до податкового кредиту у зв’язку з придбанням товарів за цінами нижчими цін їх продажу в цих же податкових звітних періодах при відсутності підстав для відповідної уцінки, що свідчить про відсутність факту використання позивачем вказаних товарів у власній господарській діяльності, обов’язковою ознакою якої є отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В касаційній скарзі АТЗТ "Укрмашпром" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.11 ст. 5, пункту 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування АТЗТ "Укрмашпром" суми податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.07.2003 р. № 091/23-0111/25389708, про завищення позивачем задекларованих сум податкового кредиту на загальну суму 67160,53 грн., в тому числі: за жовтень 2001року – на 9049,14 грн., за листопад 2001 року – на 5000,00 грн., за лютий 2002 року – на 1120,24 грн., за березень 2002 року – на 1120,24 грн., за квітень 2002 року – на 1120.24 грн., за травень 2002 року – на 4458,01 грн., за червень 2002 року – на 12088,96 грн., за липень 2002 року – на 4593,57 грн., за серпень 2002 року – на 2520,84 грн., за вересень 2002 року – на 4007,95 грн., за жовтень 2002 року – на 9670,84 грн., за листопад 2002 року – на 1670,00 грн., за грудень 2002 року – на 10740,50 грн.

Зазначені суми відповідають податку на додану вартість, обрахованого, виходячи з різниці, на яку ціна придбання позивачем товарів перевищує ціну продажу цих товарів позивачем в одному і тому ж податковому звітному періоді /додаток № 5 до акту перевірки / / т.1, а.с. 51-54 /.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ (2505-15) , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються / виготовляються / таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено пунктом 1.32 ст. 1 названого Закону для цілей цього Закону господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій. матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Наявними у справі письмовими доказами підтверджено, що позивач в жовтні, листопаді 2001 року, лютому-грудні 2003 року здійснив операції з придбання товарів та з продажу цих же товарів в день придбання або ж не пізніше двадцяти шести днів за ціною, що нижче ціни придбання за одиницю товару в межах різниці від 33,00 грн. до 750,00 грн. Будь-яких доводів на обґрунтування того, що продаж товарів за цінами нижчими цін придбання через нетривалий проміжок часу є економічно вигідним та сприяє досягненню мети господарської діяльності – отримання доходу, позивач не навів так само, як не навів і інших причин, які б свідчили про те, що такі його дії відповідали цілям ділового характеру.

З огляду на це суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано визнали правомірним зменшення контролюючим органом задекларованих позивачем сум податкового кредиту як таких, що включені до податкового кредиту з порушенням позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо обов’язкової умови використання платником податку придбаних товарів /робіт, послуг/, у зв’язку з придбанням яких сплачений /нарахований/ податок на додану вартість включається до складу податкового кредиту, у власній господарській діяльності, донарахування суми податкового зобов’язання та застосування штрафних / фінансових / санкцій у відповідному розмірі.

Висновок суду відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права, що спростовує доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Укрмашпром" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.