Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Єрка С.М.,

представника відповідача Чернеги І.М.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за скаргою приватного нотаріуса ОСОБА_1 (далі - ПН ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька на рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 26 серпня 2005 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2005 року,

У квітні 2005 року ПН ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 12 квітня 2005 року ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька їй було направлено податкове повідомлення-рішення №0007401740/0 про нарахування суми податкового зобов'язання по прибутковому податку від підприємницької діяльності в сумі 9676,55 грн. Вважає це повідомлення-рішення неправомірним, оскільки рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2004 року суд зобов'язав відповідача перевести її з 1 січня 2004 року на спрощену систему оподаткування та видати їй про це відповідне свідоцтво.

Просила скаргу задовольнити.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 серпня 2005 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2005 року, скаргу задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька, не виконавши рішення суду, неправомірно прийняла оскаржуване повідомлення-рішення.

Такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2004 року було визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька щодо відмови в переводі приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Омельченко М.В. на спрощену систему оподаткування та зобов'язано суб'єкт оскарження перевести з 1 січня 2004 року цього нотаріуса на спрощену систему оподаткування і видати свідоцтво про сплату єдиного податку. Суб'єкт оскарження не виконав рішення суду, не видав ОСОБА_2 свідоцтво про сплату єдиного податку та прийняв податкове повідомлення-рішення №0007401740/0 від 12 квітня 2005 року.

Згідно пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Отже, заявниця мала б право самостійно обрати вказаний спосіб оподаткування лише у випадку отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Оскільки судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 такого свідоцтва не отримала, то вона ще не мала права обрати такий спосіб оподаткування.

Посилання суду першої інстанції на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2004 року, яким зобов'язано суб'єкт оскарження перевести з 1 січня 2004 року цього нотаріуса на спрощену систему оподаткування та видати свідоцтво про сплату єдиного податку, як на обов'язковий доказ неправомірності прийнятого повідомлення-рішення, є помилковим з таких підстав.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2004 року вбачається, що в ньому встановлені обставини лише щодо не постановки на облік на спрощену систему оподаткування. Що ж стосується правильності прийняття повідомлення-рішення, то такі обставини цим судовим рішенням не встановлювалися, тому воно не може бути доказом незаконності цього повідомлення-рішення.

Також судом першої інстанції не враховано, що вказане рішення суду не виконане в добровільному або примусовому порядку.

Крім того, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03 липня 1998 року №727/98 (727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, які мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Поняття суб'єктів малого підприємництва визначено в статті 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", згідно з яким до суб'єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і які здійснюють підприємницьку діяльність незаборонену чинним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат" та Указу Президента України від 23 серпня 1998 року № 932/98 "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" (932/98) нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю, вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю. Тому віднесення приватних нотаріусів до кола фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності є незаконним.

Належність нотаріусів як осіб, які здійснюють "незалежну професійну діяльність" до категорії "самозайнятих осіб", не є підставою для поширення на приватних нотаріусів норм підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з якими самозайнятим особам дається можливість стати платником єдиного податку, оскільки в цих нормах мова йде про доходи, які не включаються до місячного або річного оподатковуваного доходу, а не про можливість зміни окремими платниками податку, у тому числі самозайнятими особами, системи оподаткування.

Вказані норми не призводять до виникнення права для обрання (застосування) спрощеної системи оподаткування, оскільки на час вирішення судами справи не прийнято спеціального закону, який би встановлював спрощене оподаткування доходів (прибутків) від здійснення незалежної професійної діяльності, у тому числі діяльності приватних нотаріусів.

Тому в умовах законодавства, чинного на час вирішення спору, нотаріуси не можуть обрати або перейти на спеціальну (спрощену) систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Згідно статті 32 Закону України "Про нотаріат" з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 22.2 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам зазначеного Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Отримані нотаріусом доходи оподатковуються за правилами, встановленими Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) за ставкою податку, визначеною в пункті 7.1 статті 7.

З огляду на викладене в діях суб'єкта владних повноважень щодо прийняття оспорюваного повідомлення-рішення не вбачається порушень прав позивача.

Зазначених положень процесуального та матеріального права також не врахував апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.

За таких порушень норм матеріального та процесуального права рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, то колегія суддів приходить до висновку про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі міста Донецька задовольнити.

Рішення Ворошилівського районного суду міста Донецька від 26 серпня 2005 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2005 року в цій справі скасувати.

Відмовити в задоволенні скарги приватного нотаріуса ОСОБА_1 про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 12 квітня 2005 року № 0007401740/0.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.