К-36752/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Повного товариства "Велес-2003" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2006 по справі № 85/4-06

за позовом Повного товариства "Велес-2003"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги (із змінами) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПI (далі - ОДПI) від 14.03.2006 № 000031701/0/4032/17-1/62, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на су

'ecу 13 453 грн. та 26 906 грн. штрафних санкцій, винесеного за наслідками проведеної комплексної планової документальну перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Повного товариства "Велес-2003", за період з 22.05.2003 по 30.09.2005, складено Акт від 06.03.2006 № 121/22-00/32270952, в якому зазначено про те, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України видано ПТ "Велес-2003", м. Бровари Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ПТ "Велес-2003" № 15101018 від 17.09.2004. ПТ "Велес-2003" має Ліцензію Міністерства фінансів України № 554842 від 09.06.2003 на виготовлення виробів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлю скупленим в населення та прийнятими під заставу ювелірними виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Виключним видом діяльності підприємства є надання позик під заставу виробів з дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів.

В Акті перевірки зафіксовано, що фактично у періоді з 22.05.2003 по 30.09.2005, згідно з документами наданими для перевірки, підприємство надавало позики фізичним особам під заставу виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та встановлено порушення п.1.2, п.1.3, п.1.15 ст.1, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, п.п.9.10.2 п.9.10 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , п.п.17.1.9 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Постановою Господарського суду Київської області від 09.06.2006 по справі № 85/4-06 - позов задоволено.

Судове рішення обгрунтоване тим, що ломбард не є податковим агентом і не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника тому, що під час видачі позики вона не є доходом позичальника.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2006 по справі № 85/4-06 постанову Господарського суду Київської області від 09.06.2006 - скасовано. В позові відмовлено.

При цьому судом встановлено наступне:

Продаж не викуплених з під застави виробів з дорогоцінних металів ПТ "Велес-2003" проводило у безготівковій формі до Державної Скарбниці України за цінами встановленими Національним Банком України на брухт дорогоцінних металів, що закуповуються Державною Скарбницею у сукупних пунктів та ломбардів відповідно до договорів, заключних з НБУ.

ПТ "Велес-2003" для перевірки пред'явлені закладні білети, які укладені за період з 01.01.2004. У разі неповернення заставодавцем предмету закладу заставодержатель реалізовує предмет закладу до Державної скарбниці України і робить в закладному білеті запис: Скарбниця.

Договорами ломбардної позики, а саме п.5 передбачено: у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором у повному обсязі та в строк позикодавець має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки за збереження предмету закладу, пеню за несвоєчасне повернення позики, відшкодування можливих збитків, за рахунок предмету закладу, шляхом звернення на його стягнення.

Договорами закладу майна передбачено: майно, яке передається заставодавцем заставодержателю є предметом закладу та є власністю заставодавця, п.6 цього Договору передбачено, що у разі невиконання заставодавцем основного зобов'язання по договору ломбардної позики у повному обсязі та у зазначений строк, заставодержатель звертає стягнення на закладене майно його відчуження у порядку встановленому чинним законодавством України.

Підставою ж нарахувань стали ті обставини, що за період з 01.01.2004 по 30.09.2005 ПТ "Велес-2003" виплатило 1 163 громадянам, які не виконали зобов'язань, забезпеченого заставою дохід в сумі 103 487,10 грн., при цьому Державній скарбниці України реалізувало брухт дорогоцінних металів на суму - 180 017,88 грн.

Перевіркою встановлено, що ПТ "Велес-2003", будучи посередником при операціях з продажу об'єктів рухомого майна та маючи статус податкового агента не здійснило нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум доходів на користь платників податку при їх виплаті та за їх рахунок за період з 01.01.2004 по 30.09.2005. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) по 1 163 випадках донараховано 13 453 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Не погодившись із постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2006 по справі № 85/4-06 позивач (ПТ "Велес-2003") подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що відповідач не довів правомірність свого рішення, тому вирішення спору на користь суб'єкта владних повноважень є порушенням принципів адміністративного судочинства ст. 71 КАС України (2747-15) , зокрема.

Скаржник зазначив, що позивач діяв відповідно до листа Державної податкової адміністрації України № 273/6/17-3116 від 16.01.2004, який не був скасованим протягом всього періоду, за який проводилась перевірка, де було зокрема, зазначено, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, а дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Зазначений вище лист ДПА України скасовано лише листом ДПА України № 4879/6/22-3011 від 29.04.2006 "Про визначення об'єктів, бази та ставок оподаткування ломбардних операцій". Таким чином на думку скаржника суд мав звільнити ПТ "Велес-2003" від відповідальності, передбаченої Законом № 2181 (2181-14) , в зв'язку з тим, що позивач діяв у відповідності до наданого йому податкового роз'яснення, що було надане у зв'язку з набранням чинності Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) і це роз'яснення за весь період що перевірявся, було чинним.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ст. 1046 Цивільного кодексу України (435-15) , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Одним з видів договорів позики є позика під заставу нерухомого або рухомого майна.

Відповідно щодо ломбардів така позика під заставу є закладом, який згідно з ст. 575 ЦК України (435-15) передається заставодавцем лише у во_bодіння заставодержателя (ломбарду-позичальника), а за самим заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметами застави (ст.586 ЦКУ), тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них.

При цьому згідно п.1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , - доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України так і за її межами. До переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку (п.п.4.3.23 п. 4.3 ст. 4 цього Закону).

Тобто необхідно погодитись із визначенням судом апеляційної інстанції, що згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) - сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є об'єктом оподаткування.

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, тобто після закінчення терміну дії договору, у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та не повернутих у встановлений договором строк.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна: у ломбарда в наявності фактично знаходяться гроші заставодавця - платника податку;

У заставодавця (фізичної особи) може виникнути й об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню такій фізичній особі.

Таким шляхом міркувань суд апеляційної інстанції правомірно врахував п.1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , де визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу обкладання іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Тобто під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди як податкові агенти виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, після закінчення терміну дії договору та виникнення у фізичної особи об'єкта оподаткування ломбард як податковий агент на підставі п.1.15 ст. 1 та п.12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) має виконати інші свої функції, а саме: нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному ст. 8 цього Закону за ставкою п. 7.1 ст. 7 цього Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми позики) і надати відповідно до п.19.2 ст. 19 зазначеного Закону податковому органу звітність за формою № 1-ДФ.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна сума, яка перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є також об'єктом оподаткування в платника податку, якому вона повертається, та підлягає оподаткуванню ломбардом згідно з ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із наступним обгрунтуванням суду апеляційної інстанції: висновок Господарського суду Київської області про те, що ломбард не є податковим агентом і не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника, тому, що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, - слід вважати таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Тобто вірним є визначення суду про те, що підставою скасування постанови суду першої інстанції по даній справі є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. А тому позов задоволено обгрунтовано, відповідно постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2006 по справі № 85/4-06 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.