к-2273/06 Про перерахунок розміру пенсії - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про перерахунок розміру пенсії, -

встановила:

У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обгрунтування якого вказував, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-кілометровій зоні з 9 по 11 травня 1986 року.

Облік робочого часу здійснювався із розрахунку 8-годинного робочого дня.

Проте, при обчисленні пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідачем було нараховано розмір пенсії, виходячи із розрахунку 6-годинного робочого дня.

На своє звернення про перерахунок призначеної пенсії з розрахунку 8-годинного робочого дня за оспорюваний період, ОСОБА_1 отримав відмову, у зв'язку з чим вважав порушеним його право на належне пенсійне забезпечення та просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення, виходячи із розрахунку 8-годинного робочого дня.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2005 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю та зобов'язано УПФ України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з моменту її призначення із розрахунку восьмигодинного робочого дня.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2005 року частково задоволено апеляційну скаргу УПФ України в Шевченківському районі м. Києва та змінено рішення суду першої інстанції в частині вказівки щодо моменту призначення пенсії вказавши, що такий перерахунок необхідно здійснити не з моменту призначення пенсії, а з моменту звернення із заявою про перерахунок.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, УПФ України в Шевченківському районі м. Києва звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просило вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Листом Верховного Суду України від 06.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи, наказом №165 по Київському теруправлінню госнафтопродуктів ОСОБА_1 був відряджений на роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометрову зону відчуження в період з 9 по 11 травня 1986 року.

Позивач з 1992 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва і йому була призначена пенсія як інваліду II групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і втратою працездатності до 70% згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Пенсія була обчислена із заробітної плати 0,06002, одержаної за роботу в зоні відчуження за період 9 травня 1986 року по 11 червня 1986 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків, визначеної при 6-ти годинному робочому дні та при загальному трудовому стажі 40 років 7 місяців 23 дні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з розрахунку 8-годинного робочого дня, суди обгрунтовано виходили з доведеності вказаного факту, оскільки його було підтверджено дослідженими в судовому засіданні документами, а саме - завіреною копією табеля обліку робочого часу за травень 1986 року, де зазначено про 8-годинний робочий день позивача, підписаний керівником та бухгалтером і скріплений печаткою організації, де працював позивач та аналогічними довідками АТЗТ "Київнафтопродукт" від 20 листопада 2002 року, від 29 жовтня 1999 року та від 18 грудня 2003 року, що узгоджується з показами свідка ОСОБА_2, який протягом 9-11 травня 1986 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні відчуження разом з позивачем.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду у своїй ухвалі вірно зазначила, що перерахунок пенсії слід здійснити не з моменту призначення пенсії, а у відповідності до ст. 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) - з моменту звернення пенсіонера з відповідною заявою (в даному випадку - з 04.03.2002 року) та змінила в цій частині рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про обгрунтованість судових рішень, постановлених у даній справі, оскільки вони відповідають вимогам закону та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .