Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 19.01.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. у справі № 23-3/19-05-581А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хендлінгова компанія "Одесавіасервіс"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси,

за участю Прокуратури Малиновського району м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

parпозивача - Бурдинюк С. Л.,

відповідача - Харлан Н. А.,

Прокуратури Малиновського району м. Одеси - не з'явились,

Генеральної прокуратури України - Дубас В. А.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хендлінгова компанія "Одесавіасервіс", з урахуванням послідуючих змін та доповнень, подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси: від 22.11.2004р. - № 0014842301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6 174 762 грн., в т. ч. 3 087 381 грн. основного платежу та 3 087 381 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0014852301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 441 204 грн.; № 0014862301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 748 934 грн., в т. ч. 436 040 грн. основного платежу та 312 894 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 24.12.2004р. № 0014842301/1, № 0014852301/1, № 0014862301/1 про визначення аналогічних податкових зобов'язань, зазначених в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях від 22.11.2004р.

Постановою Господарського суду Одеської області від 19.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. у справі № 23-3/19-05-581А позов задоволено.

Судові рішення обгрунтовані тим, що між КП "Міжнародний аеропорт "Одеса" та позивачем укладений договір про спільну діяльність, згідно якого останній уповноважений здійснювати кадрове забезпечення спільної діяльності та ведення і облік доходів та витрат по цьому договору; позивача по зазначеному договору взято на податковий облік; відповідачем неправомірно зменшено валові витрати позивача на підставі актів виконаних робіт, пов'язаних з автопослугами та витратами на оплату праці фізичних осіб, які перебувають в трудових відносинах з позивачем; наявні вантажно-митні декларації свідчать про правомірність застосування нульової ставки ПДВ; законодавством не встановлено оформлення вантажно-митних декларацій при експортуванні послуг; неправомірність здійсненого відповідачем нарахування податкових зобов'язань підтверджується також висновком судово-економічної експертизи.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ст. 86 КАС України (2747-15) .

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, постанову та ухвалу залишити без змін як таких, що прийняті з повним з'ясуванням фактичних обставин справи, правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень є акт від 22.11.2004р. № 409/23-1015/391480799 про результати проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства по договору про спільну діяльність за період з 01.04.2003р. по 01.07.2004р. в якому зазначено про завищення валових витрат на суму 1 511 165 грн. у зв'язку з їх не підтвердженням відповідними документами та завищення валових витрат на суму 66 400 грн. у зв'язку з виплатою позивачем заробітної плати своїм найманим працівникам на підставі договору про спільну діяльність, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 436 040 грн.; заниження податку на додану вартість на суму 3 087 381 грн. у зв'язку з неправомірним застосуванням нульової ставки оподаткування ПДВ та завищення від'ємного значення ПДВ на суму 441 204 грн.

Відповідно до п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону).

Пунктом 6.2. статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено випадки та порядок обчислення податку на додану вартість за нульовою ставкою, яким передбачено оформлення вантажною митною декларацією лише операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, тоді як для операцій щодо поставки послуг такого оформлення не передбачено.

Таким чином, враховуючи умови договору про спільну діяльність № 359 від 19.08.2002р., позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з автопослугами та витратами на оплату праці найманих працівників, висновок відповідача стосовно не підтвердження позивачем фактичного експортування послуг є помилковим, і донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та зменшення його від'ємного значення здійснено неправомірно.

Крім того, як вірно вказано апеляційни

'ec господарським судом, помилковість зазначених в акті перевірки посилань відповідача підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 9144/9147, складеним 30.11.2005р.

За даних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 19.01.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. у справі № 23-3/19-05-581А - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .