Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Лугинська МДПІ) про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2006 року,

У лютому 2005 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про поновлення на роботі.

Вимоги обґрунтовував тим, що наказом № 22-о від 21 вересня 2004 року Лугинської МДПІ він звільнений з посади старшого державного податкового інспектора відділу громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи цієї податкової інспекції з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, в зв'язку із скороченням штату працівників після внесення змін до штатного розпису.

Звільнення вважав незаконним, оскільки при попередженні про звільнення йому не запропонована інша робота в цій установі. Крім того, зазначав, що не було необхідності проводити скорочення його посади, оскільки в інших податкових інспекціях області зазначена посада не скорочувалась.

Просив суд поновити на займаній посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2005 року позовну заяву задоволено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 4 квітня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Лугинській МДПІ відбулося скорочення штату, що підтверджується штатними розписами на 2003 та 2004 роки, які затверджені головою ДПА в Житомирській області. Згідно статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1своєчасно був попереджений про наступне звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України і звільнений з роботи за наказом № 22-о від 21 вересня 2004 року після тимчасової непрацездатності.

Відповідно до положень статей 42 і 49-2 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що при звільненні позивача з роботи питання про переважне право на залишення ОСОБА_1на роботі перед іншим працівником відділу громадських зв'язків та масово - роз'яснювальної роботи Лугинської МДПІ ОСОБА_2 обговорювалось.

Так, встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді старшого державного податкового інспектора у відділі громадських зв'язків, масово - роз'яснювальної роботи Лугинської МДПІ з 13 лютого 1996 року, вона має вищу економічну освіту, дисциплінарних стягнень не має. У порівнянні з ОСОБА_2, позивач має середню юридичну освіту, його стаж роботи в установі на час звільнення становив лише один рік. Наказом № 29 від 05 травня 2004 року на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення.

Виходячи з вимог частини другої статті 42 КЗпП України сімейний стан і інші обставини, що дають право для залишення на роботі, враховуються лише в тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці. За кваліфікацією і продуктивністю праці ОСОБА_2 переважає ОСОБА_1про що він сам не заперечував в суді першої інстанції.

Отже, правильним є висновок апеляційного суду про те, що позивач не мав переважного права на залишення на роботі.

Також обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що ОСОБА_1за спеціальністю та змінами у штатному розписі не міг виконувати іншу роботу в Лугинській МДПІ. Зокрема, в Лугинській МДПІ на час звільнення з роботи ОСОБА_1 рахувались вакантні 3 посади, а саме - посада заступника начальника відділу автоматизації процесів оподаткування, обліку та звітності, дві посади старшого державного податкового ревізора-інспектора групи документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб та перевірки відшкодування податку на додану вартість відділу податкового аудиту та валютного контролю. Кваліфікаційні вимоги на перераховані посади були такими - вища економічна освіта та робота на ПК. Жодної із вказаної кваліфікаційної вимоги ОСОБА_1 не мав.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведених вище висновків апеляційного суду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки звільнення позивача проведено відповідно до вимог законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, підстав для його скасування чи зміни не має.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2006 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.