Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,

Матолича С.В.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 27.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Хіммонтаж" ЛТД про стягнення штрафних санкцій, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Луганське обласне відділення ФСЗІ ( далі – позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до ТОВ " Хіммонтаж" ЛТД ( далі – відповідач ) про стягнення несплачених штрафних санкцій у розмірі 19006 грн. 14 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2003р.

Постановою господарського суду Луганської області від 27.10.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 27.10.2006р. – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Луганське облвідділення ФСЗІ звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення. яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , в редакції від 05.07.01 № 2606 - III (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (314-95-п) , підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Отже, для відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммонтаж" ЛТД, у 2003 році встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 3 чоловік.

Пункт 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (1767-2001-п) , передбачає, що підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 (z0287-95) за погодженні Міністерством економіки України, Міністерством праці України Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за номером 287/823 (далі за текстом – Інструкція ) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислює шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звіту місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ (поштова-річна) за 2003 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 65 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 41 1,8 тис. г фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано 1 інвалід; розрахунком позивача на підприємстві відповідача не працевлаштовано жодного інваліда та відповідач повинен був працевлаштувати у спірний період 3 інвалідів.

Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднані установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, КІЛЬКІСТЬ працюючих інвалідів менша, ніж установлено норматив передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

З урахуванням викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2003 році, розмір штрафу склав 19006 грн. 14 коп.

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установам організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів від 28.12. № 1767, передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 1 1 вказаного Порядку).

Зазначені штрафні санкції відповідачем взагалі не сплачені, будь – які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні.

Щодо здійснення відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, суд правильно встановив, що відповідачем не виконувались вимоги діючого законодавства стосовно даного питання.

Так, Положенням про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

З наявної у матеріалах справи довідки Алчевського міського центру зайнятості від 19.09.06 № 02/07-1372 вбачається, що у 2003 році підприємство не надавало звітів за формою № 3-ПН з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради від 19.09.06 № 3421 вбачається, що у 2003 році підприємство відповідача не надавало інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно довідки Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 28.08.06 № 03-01/3834 (а. с. 10) вбачається, що у 2003 році підприємство не інформувало фонд про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та згідно довідки Фонду від 28.08.06 № 03-01/3835 відповідач па підприємстві атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК відповідно до Постанови КМУ № 314 від 03.05.95 (314-95-п) не проводив .

З викладеного вбачається, що вищезгадані органи не мали можливості направити на підприємство відповідача інвалідів для їх працевлаштування з тих причин, що відповідач взагалі не надавав їм інформації стосовно створення (пристосування) відповідних робочих місць.

Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів "робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. У пункті 14 цього Положення визначено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. А в пункті 32 Положення про медико-соціальні експертні комісії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83 (83-92-п) , визначено, що "медико - соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів Управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".

У частині першій статті 17 Закону України "Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні" визначено, що з метою реалізації творчих виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також; займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується на таких принципах як пріоритет життя і здоров'я працівників; повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницькі діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншими нормативно - правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому з станом здоров'я.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, який був зроблений на підставі аналізу ч. 1 ст. 18, ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 1, п. 3 п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштуванні інвалідів, стосовно того, що обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати.

З огляду на викладені приписи нормативних актів, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатись органи працевлаштування, визначені у части першій статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Але відповідач не прийняв передбачених законодавством Украй про соціальний захист інвалідів заходів та не створив необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів 2003 році є обґрунтованими.

Разом з тим, як було вже зазначено, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (п. 4 Порядку № 1767).

У даному випадку зазначені санкції повинні бути сплачені не пізніше 15 квітня 2004 року, оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у даній справі є 2003 рік.

Стаття 250 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 01 січня 2004 року, передбачає, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На час виникнення спірних правовідносин сторін та на час пред'явлення позову до суду першої інстанції таких випадків законодавство не передбачало.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість задоволення позовних вимог через недотримання позивачем строків для стягнення адміністративно - господарських санкцій, до кола яких відносяться й штрафні санкції, які передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", з наступних підстав.

Позов подано до суду 31.08.06 (згідно відмітки канцелярії місцевого господарського суду). Звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-111 за 2003 рік отриманий позивачем 15.03.04 (згідно відмітки Фонду на звіті, а), та позов про стягнення штрафних санкцій подано відділенням Фонду пізніше як через шість місяців з дня виявлення порушення - 16.04.04. (Шість місяців з дня виявлення порушення сплинули 16.10.04).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про неможливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 27.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.