Справа № 5/274/07-АП Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 2.11.3 інстанції – Проскуряков К.В.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

20.09.2007р. Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії (далі по тексту позивач) було подано позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі по тексту відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000070806/0 від 01.03.2007р..

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.11.2007р. у справі № 5/274/07-АП у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права, позивач просить постанову від 20.11.2007р. у даній справі скасувати та винести нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили суд скаргу задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути без участі представника відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову документальну пере­вірку позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютно­го та іншого законодавства.

За наслідками перевірки було складено акт № 17/08-06/01184551 від 23.02.2007р. (а.с. 11-15 т. 1).

Відповідачем під час перевірки встановлено, що в порушення п/п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997р. (283/97-ВР) , позивач протягом 2004 року та 1 півріччя 2005 року при ви­платі дивідендів не нарахував та не вніс до бюджету авансовий внесок на загальну суму 6 800 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000070806/0 від 01.03.2007р. (а.с. 8 т. 1), яким до позивача, згідно з п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за виявлені порушення були застосовані штрафні фінансові санкції у сумі 13600 грн. за платежем податок на прибуток.

В ході процедури адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем, з метою доведення нових граничних строків сплати пода­ткового зобов'язання, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000070806/1 від 20.04.2007р. та № 0000070806/2 від 03.07.2007р. про визначення позивачу податкового зобов'я­зання, аналогічного зазначеному в податковому повідомленні-рішенні № 0000070806/0 від 01.03.2007р..

Відповідно до п/п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпора­тивних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власни­кам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивіден­дів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунк­том 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоратив­них прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно дер­жавним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, дру­гому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Згідно з п/п 7.8.8 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті до користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України.

Отже, сплата авансового внеску має співпадати або передувати даті виплати диві­дендів.

Позивачем не заперечувався факт виплати ним дивідендів.

З матеріалів справи вбачається, що у рядку 20 "Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів" декларацій з податку на прибуток за період з 1 кварталу 2004р. по півріччя 2005р. позивачем не було задекларо­вано ніяких сум.

Позивач стверджує, що на підставі п/п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ним сплачувалися авансові внески з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1690 від 14.07.2004р. на суму 1 000 грн. 00 коп., № 2811 від 18.10.2004р. на суму 10 000 грн. 00 коп., № 3441 від 14.12.2004р. на суму 2 000 грн. 00 коп., № 3557 від 23.12.2004р. на суму 1 000 грн. 00 коп., № 3634 від 29.12.2004р. на суму 2 000 грн. 00 коп., № 305 від 02.02.2005р. на суму 4 000 грн. 00 коп., № 1069 від 20.04.2005р. на суму 10 000 грн. 00 коп., № 2409 від 15.07.2005р. на суму 6 000 грн. 00 коп..

Проте, зазначені платіжні доручення мають призначення платежу "податок на прибуток" за відповідний минулий податковий період - квартал, або 11 місяців року.

Колегія суддів, аналізуючи надані позивачем докази, доходить висновку, що фактично позивач сплачував поточні платежі з податку на прибуток в строки, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) для сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань, окремо не зазначаючи про перераху­вання авансових внесків.

Крім того, п/п 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до за­кону.

Розмір застосованих відповідачем штрафних санкцій відповідає вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Будь-яких належних доказів того, що авансові внески сплачувалися до або одночасно з виплатою дивідендів, позивачем суду надано не було.

Відносно посилань позивача щодо ненадіслання у відповідні терміни рішення ДПА України про продовження розгляду повторної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п/п 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо вмо­тивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контро­люючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на ко­ристь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника кон­тролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було наді­слано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав повторну скаргу до ДПА України.

ДПА України рішенням № 7004/6/25/0215 від 20.07.2007р. (а.с. 79 т. 1) продовжила строк розгляду скарги до 09.09.2007р..

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції, проставленого на копії надісланого позивачу примірника рішення про продовження термінів розгляду скарги, воно було отримано позивачем 27.07.2007р. за вхідним № 331 (а.с. 79 т. 1).

З огляду на зазначене, позивач в розумний строк - через тиждень після прийняття, отримав вказане рішення. Саме по собі помилкове направлення рішення ДПА України на адресу іншого платника податків, який переслав його за належністю позивачу, жодним чином не вплинуло на права позивача в про­цедурі адміністративного оскарження, оскільки він фактично отримав рішення до закінчення 20-денного строку, передбаченого законом .

Керуючись викладеним, колегія суддів вважає, що твердження позивача про те, що його скарга вважається повністю задоволеною, є помилковими та безпідставними.

Враховуючи вищезазначені обставини, які були з’ясовані під час розгляду даної справи і підтверджені належними доказами, та приймаючи до уваги норми чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог позивача є законним та обґрунтованим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, без порушення норм матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам, а тому не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду у даній справі - залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2007р. у справі № 5/274/07-АП залишити без змін.

Ухвалаапеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу складено 02.03.2009р..