Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006р. у справі № 5/290-9/49

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Сатер" від імені якого діє Підприємство "Львівцукорремналадка" Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Сатер"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Грабар Я. М.,

відповідача – не з’явились,

Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія Сатер" від імені якого діє Підприємство "Львівцукорремналадка" Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Сатер", з урахуванням послідуючого доповнення, подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 29.09.2004р.: № 0004932320/0/24942 про визначення податкового зобов’язання про податку на прибуток в розмірі 45345 грн. 77 коп., в т. ч. 33171 грн. 55 коп. основного платежу та 12174 грн. 22 коп. штрафних (фінансових) санкцій і № 0004942320/0/24941 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 1455 грн. 20 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Львівської області від 09.11.-25.11.2005р. у справі № 5/290-9/49 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено те, що позивачем не включено до валового доходу в 4-му кварталі 2003 року 36379 грн. 93 коп. заборгованості ВАТ "Самбірцукор", а лише в 1-му кварталі 2004 року; подвійно включено до валових витрат вартість підрядних робіт на 95851 грн. 66 коп.; віднесено до валових витрат сумнівну заборгованість ВАТ "Хрещатик" та неправомірно проведено коригування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 2205 грн. 69 коп.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006р. постанову від 25.11.2005р. по даній справі скасовано, позов задоволено.

При цьому підставами прийняття такого рішення апеляційний господарський суд зазначив, що черговість погашення сумнівної та поточної заборгованості визначена в первинних документах, а тому позивач з урахуванням цього проводив податковий облік таких надходжень; норми законодавства не містять положення про погашення сумнівної заборгованості першочергово по відношенню до поточної; поставка товару для погашення заборгованості ЗАТ "Самбірцукор" відбулась в першому кварталі 2004р.; позивач збільшував валові витрати на вартість виконаних робіт на користь замовників, які раніше були віднесені до валового доходу на підставі фактів досудового та судового врегулювання спорів; відсутність підстав для застосування штрафної санкції; зазначений в постанові факт коригування податкових зобов’язань по заборгованості ВАТ "Хрещатик" не має відношення до податкового повідомлення-рішення № 0004942320/0/24941 від 29.09.2004р.

Відповідач, не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу та доповнення до неї в яких просить її скасувати та залишити в силі постанову місцевого господарського суду посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 3.1. ст. 3, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11, п. п. 12.1., 12.3., пп. 12.4.1. п. 12.4. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін як таку, що прийнята при правильному застосуванні норм чинного матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до них спір по даній справі виник у зв’язку з неоднозначним визначенням сторонами черговості погашення сумнівної та поточної дебіторської заборгованості і формування на підставі цього валових доходів та витрат, визначення сум податкових зобов’язань по прибутковому податку та податку на додану вартість, коригування податкових зобов’язань.

Зазначаючи про невідповідність фактичним обставинам справи висновку місцевого господарського суду стосовно невключення позивачем до складу валового доходу в четвертому кварталі 2003р. заборгованості ЗАТ "Самбірцукор" на суму 36379 грн. 93 коп., апеляційний господарський суд вказує на те, що в першому кварталі 2004р. зазначене товариство здійснило поставку товару позивачу для погашення заборгованості перед останнім, а тому не було підстав для включення вказаної суми до складу валового доходу в четвертому кварталі 2003р.

Однак без чіткого розмежування погашення ЗАТ "Самбірцукор" заборгованості перед позивачем по відповідних періодах на підставі первинних бухгалтерських документів, висновки суду першої інстанції та апеляційного господарського суду, відповідно, про необхідність включення заборгованості до валового доходу в четвертому кварталі 2003р. та безпідставність такого висновку, не можуть бути визнані як обґрунтовані на підставі фактичних матеріалів справи.

Обґрунтовано зазначаючи про те, що встановлений судом першої інстанції факт віднесення до валових витрат в травні 2004р. сумнівної заборгованості ВАТ "Цукровий завод "Хрещатик" та неправомірне коригування податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі 2205 грн. 69 коп. не має відношення до даного спору, апеляційний господарський суд вдався лише до аналізу правомірності включення позивачем до складу валових витрат суми заборгованості ЗАТ "Самбірцукор", не зазначаючи при цьому підстав та мотивів визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.09.2004р. № 0004942320/0/24941.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі та вирішити питання про доцільність призначення по справі судово-економічної експертизи по питанням правильності фіксування позивачем за перевірений відповідачем період господарських операцій первинними документами, визначення податкових зобов’язань та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліках по відповідним звітним періодам.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 22-7, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 09.11.-25.11.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006р. у справі № 5/290-9/49.

Справу № 5/290-9/49 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.