Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький оліяжиркомбінат"

на постанову Господарського суду Запорізької області від 29.12.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.07.2006р. у справі № 5/231-АП-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький оліяжиркомбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Савенко О. О.,

відповідача – Рачинський Р. М.,

третьої особи – не з’явились,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький оліяжиркомбінат", з урахуванням послідуючого доповнення, подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 14.06.2005р. № 0000501314/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 511 647 грн. 14 коп., в т. ч. 341098 грн. 09 коп. основного платежу та 170 549 грн. 05 коп. штрафних (фінансових) санкцій; від 15.06.2005р. № 0000511314/0 про виявлення заниження бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий і травень 2003р. в розмірах, відповідно, 127117 грн. та 3915 грн. 57 коп.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2005р. у справі № 5/231-АП-06 позов задоволено.

В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено те, що позивачем, враховуючи висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 08.04.2003р., правомірно проведено коригування податкових зобов’язань за січень-березень 2003р. у зв’язку з фактичним вивезенням товарів за межі митної території України; відповідач неправомірно звужує поняття "господарська діяльність", не беручи до уваги, що наступний продаж товарів після їх придбання також є господарською діяльністю; в позивача при завищенні в травні 2003р., а потім заниженні в червні 2003р. податкових зобов’язань відсутня недоплата по податку на додану вартість, тобто за період перевірки фактично відсутнє зобов’язання по сплаті цього податку до бюджету.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.07.2006р. постанову від 29.12.2005р. по даній справі скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2005р. № 0000501314/0 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 335632 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 167816 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2005р. № 0000511314/0 в частині збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 127117 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

При цьому підставами прийняття такого рішення апеляційний господарський суд зазначив, що коригування податкових зобов’язань проведені на підставі акту перевірки від 08.04.2003р. позивача за період з 31.01.2000р. по 01.01.2003р.; позивачем здійснено реалізацію продукції за ціною нижчою від ціни придбання в один день, а тому різниця між ціною придбання та ціною продажу не може бути використана в господарській діяльності для отримання доходу та не може бути включена до складу податкового кредиту; позивачем невірно визначено звітний період, за який виправляються помилки в уточнюючому розрахунку № 4465 в результаті чого невірно визначено дату виникнення права на податковий кредит.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить її змінити та залишити без змін постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.32. ст. 1, п. п. 5.1., 5.11. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. п. 1.2., 1.5. ст. 1, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач, не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, також подав касаційну скаргу в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. пп. 6.1.1., 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача не згоден з її доводами та просить задовольнити його касаційну скаргу.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу позивача не подав.

Третя особа заперечення на касаційні скарги сторін не подала.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт № 25/31-4-30744370 від 10.06.2005р. про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.03.2005р. в якому зазначено про завищення валових витрат на суму 7752 грн. 60 коп. у зв’язку з продажем маргаринової продукції за ціною нижчою від ціни придбання; неправомірне коригування суми податкових зобов’язань на підставі уточнених декларацій.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України; товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно абз. 3 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Судами попередніх інстанції, зважаючи на висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 08.04.2003р. № 45/23-220-30744370, уточнюючий розрахунок суми податкових зобов’язань, вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01.03.2002р. (243-2002-п) , вірно зазначено про правомірне проведення позивачем коригувань його податкових зобов’язань у зв’язку із здійсненням останнім експортних операцій, що оподатковувались податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Сплачені (нараховані) платником податки у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) можуть бути включені до складу податкового кредиту звітного податкового періоду якщо такі товари будуть використовуватись у власній господарській діяльності такого платника податків.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому судом апеляційної інстанції обгрунтовано вказано про невірне визначення позивачем дати виникнення його права на податковий кредит в сумі 3916 грн. у зв’язку з поданням уточнюючого розрахунку за червень 2003р., оскільки відображені в ньому помилки містяться в поданій декларації за травень 2003р., що призвело до невірного визначення звітного податкового періоду та залишилось поза увагою місцевого господарського суду.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є вірним, постанова прийнята відповідно чинного законодавства, а вимоги касаційних скарг є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький оліяжиркомбінат" без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.07.2006р. у справі № 5/231-АП-06 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.