Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Кобилянського М.Г., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.,

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 01.12.2006р. у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Вест Вінд" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом - Фонд інвалідів, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Вінд" про стягнення несплачених штрафних санкцій у розмірі 3 857 грн. 69 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік.

Постановою господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 01.12.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Луганське облвідділення ФСЗI звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХII (875-12) (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 (314-95-п) "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежн_e від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На 2004 рік відповідачеві визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П I (річна) за 2004 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 18 чоловік.

Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2004 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, які мали вноситись до колективного договору, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2004 році вказані вище органи, не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування, оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач надавав до місцевого центру зайнятості не зазначаючи вакантні посади, це зокрема, підтверджується листом Луганського міського центру зайнятості.

Також слід визначити, що відповідач на протязі 2004 року не звертався до місцевого центру зайнятості та інших повноважних органів з пропозиціями щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У п.14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) в редакції закону від 14.10.1994 №204/94-ВР (204/94-ВР) працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Приписом цієї ж норми у редакції Закону від 05.07.2001 № 2606-IП (2606-14) встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто працевлаштування може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів, визначеними у ст.18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до п.2.1 Iнструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявності вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244 (z0464-98) , звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості щомісячно; а у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" (665/97-ВР) , для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також: для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: ...14-інваліди. Отже, звіти за формою державної звітності № 3-ПН мають містити вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - протягом звітного періоду.

Докази виконання наведених приписів з питання складання документів звітності про наявність вільних робочих місць для інвалідів і потреби в працівниках відповідачем суду не надані, а також не доведені суду обставини вжиття в 2004 році відповідних заходів, обумовлених діючим законодавством, щодо забезпечення певної кількості робочих місць для використання праці інвалідів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов у справі заявлений обгрунтовано, але задоволенню не підлягає, враховуючи таке:

- дата пред'явлення позову по справі - 28.08.2006;

- обізнаність позивача по справі (дату виявлення порушення відповідачем) - 14.03.2005 ;

- звітний період у справі 2004 рік.

Приписи ст.250 Господарського кодексу України (436-15) щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, до кола яких відносяться штрафні санкції, визначені ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Встановлений ст.250 Господарського кодексу України (436-15) термін застосування такої штрафної санкції - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

srsіd10234584За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про застосуванням норми ст.250 Господарського кодексу України (436-15) та вважає, що у задоволенні позовних вимог відмовлено правомірно.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 01.12.2006р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.