ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"25" грудня 2007 р. Справа № 15/271-06-7371А
к/с № К-7653/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Пилипчук Н.Г.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Одесі
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від
27.02.2007 року
у справі № 15/271-06-7371А
за позовом Закритого акціонерного товариства "Синтез
Транзит"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Одесі
за участю прокуратури м. Одеси
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Синтез
Транзит" звернулося до господарського суду Одеської області з
позовною заявою про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 18.07.2006
року № 00000913311/0 та № 00001213311/0.
Постановою господарського суду Одеської області від
10.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 27.02.2007 року, позов задоволено:
скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.07.2006 року №
00000913311/0 та № 00001213311/0.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що
податковою інспекцією безпідставно поширено на позивача положення
пп. 2.2.1, 2.2.2 1 "Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних
з обробкою вантажів у портах України", що призвело до
неправомірного визначення підприємству валових доходів від
здійснення послуг по перевалці сирої нафти в сумі 110913210;
відповідачем зроблено хибний висновок про завищення підприємством
суми валових витрат в розмірі 100082,59 грн. з підстав допущення
недоліків при оформленні податкових накладних, та завищення
валових витрат на суму ПДВ в розмірі 34629,00 грн. у зв'язку з
проведенням капітального ремонту резервуарного цеху.
Стосовно ПДВ, суди вважають, що податковим органом
неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з
урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану
вартість в розмірі 52646,00 грн., у зв'язку з чим податкове
повідомлення-рішення №00001213311/0 від 18 липня 2006 року
підлягає скасуванню.
В касаційній скарзі СДПI по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі просить скасувати ухвалу Одеського
апеляційного господарського суду від 27.02.2006 року у справі №
15/271-06-7371А та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні
позовних вимог. Зазначає, що судом допущено порушення норм
матеріального права, а саме: п. 1 та п. 2.2.2 згаданого вище
Збірнику тарифів; пп.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та
доповненнями), абз. 3 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п. 11.15 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 9
Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що за результатами виїзної планової
комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства ЗАТ "Синтез Транзит"
складено акт від 10.07.2006 року № 192/13.31.1/31541444/3.
Проведеною перевіркою було, зокрема, встановлено, що
позивачем при ціноутворенні по наданих послуг з перевалки нафти
порушено п. 4.1 ст. 4, пп.. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що призвело до
заниження валового доходу; завищено валові витрати в декларації
про прибуток у зв'язку з капітальним будівництвом резервуарного
парку; в порушення пп. 7.2.1 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підприємством для підтвердження податкового кредиту
з ПДВ надані податкові накладні, які оформлені всупереч Закону, на
загальну суму 100082,59 грн., що свідчить про завищення валових
витрат на суму податкового кредиту з ПДВ по цим податковим
накладним; за період з 01.01.2005 року по 17.01.2005 року операції
по наданню послуг по перевалці сирої нафти, яка прямує транзитом
через територію України, повинні були оподатковуватися податком на
додану вартість на загальних підставах відповідно до абз. 3 пп.
6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п. 11.15 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 9 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
, у зв'язку з чим позивачу
зменшено від'ємне значення ПДВ у Декларації по ПДВ за січень 2005
року на 105292 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 18.07.2006 року були
прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000913311/0, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем
"податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 40931953,00
грн., з яких 27761931,00 - основний платіж та 13170022,00 грн. -
штрафні (фінансові) санкції, та № 00001213311/0, яким позивачу
зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість в розмірі 105292,00 грн. та нараховано штрафні
(фінансові) санкції в розмірі 52646,00 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, одним із видів
діяльності позивача є транспортне оброблення вантажів, на
виконання якого підприємство надавало послуги нерезиденту -
Компанії "Iнтернешнл Порт Сервіс Лтд." по прийманню і
перекачуванню на танкери сирої нафти, яка поставляється
трубопровідним транспортом транзитом по території України за її
межі через Одеський морський торговельний порт.
Відносно висновку податкової інспекції про порушення
позивачем вимог щодо ціноутворення на надані послуги з перевалки
сирої нафти колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.2.1 "Збірнику тарифів на комплекс робіт,
пов'язаних з обробкою вантажів у портах України", затвердженого
Наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.2005 року
плата за використання клієнтурою причалів і території портів при
виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт стягується з
вантажовласників за вантажі, що переробляються елеватором на
причалах порту (зерно насипом), нафтогавані або нафтопричалах
порту (нафта та нафтопродукти наливом), а також з усіх вантажів,
що переробляються на причалах портів силами та засобами клієнтури.
Отже, зазначеним положенням передбачено, що встановлені
тарифи стосуються лише плати, яка стягується за використання
клієнтурою причалів і території портів. Позивач надавав послуги
іншого характеру, ніж ті, що обумовлені вище.
За таких обставин правомірним є висновок суду апеляційної
інстанції, що обов'язок по сплаті передбаченої п. 2.2.2 Збірнику
тарифів плати покладено на вантажовласника - Компанію "Iнтернешнл
Порт Сервіс Лтд.". В свою чергу, наявними в матеріалах справи
доказами підтверджується виконання нею свого обов'язку по
здійсненню необхідних платежів в розмірах, встановлених зазначеним
вище пунктом іншим суб'єктам господарювання, які надавали послуги
по використанню портів.
З огляду на те, що позивач у даному випадку наділений правом
вільно формувати ціни на свої послуги, податковим органом
безпідставно донараховано йому податок на прибуток у зв'язку з
заниженням валових доходів через незастосування тарифних ставок.
Судова колегія висновки податкового органу відносно того, що
недоліки податкових накладних, виписаних ЗАТ з II "Синтез Ойл"
можуть вплинути на податковий облік вважає також помилковими.
Так сам факт здійснення господарських операцій відповідачем
не заперечується, і до того ж підтверджується зустрічною
перевіркою ЗАТ з II "Синтез Ойл", про що свідчить довідка №
1723/23-101/7 від 23.06.2006 року.
Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені
податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять ці
накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та
недопустимість як доказів, адже фактичність здійснення позивачем
господарських операцій не заперечується та підтверджується
матеріалами справи.
Що стосується доводів касаційної скарги про правомірність
визначення СДПI завищення позивачем валових витрат у зв'язку з
проведення капітального будівництва, слід зазначити наступне.
Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не включаються
до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво,
реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних
фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а
також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають
амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього
Закону.
Разом з тим, пп. 8.7.1 цього Закону встановлено, що платники
податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових
витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів,
що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення
орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків
сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на
початок такого звітного періоду.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на абз.
4 п. 2 Загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 18 "Будівельні контракти", яким передбачено, що
будівництвом є також ремонт об'єктів". В даному випадку, при
встановленні правомірності віднесення позивачем витрат до складу
валових визначальними є приписи п. 8.7.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який розмежовує
поняття ремонту та будівництва.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується також з висновком суду апеляційної інстанції про
безпідставність оподаткування наданих позивачем послуг по
перевалці сирої нафти в період з 01.01.2005 року по 17.01.2005
року на загальних підставах.
Відповідно до п. 11.15 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, що діяла на протязі січня
2005 року і до 25 березня 2005 року) було встановлено, що "до 01
січня 2006 року зберігається існуючий порядок сплати податку на
додану вартість за операціями з поставки послуг, пов'язаних з
перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через
територію і порти України".
Таким чином, редакція п. 11.15 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
закріпила продовження порядку
оподаткування цих послуг в 2005 році за аналогією оподаткування
цих послуг в попередні (до 2005 року) роки. Так, до 25 березня
2005 року в частині звільнення від сплати податку на додану
вартість за операціями з транзиту вантажів через територію України
та порти діяла норма, визначена підпунктом "а" пункту 1 статті 5
Декрету КМ України від 14.12.92 №14-92 ( 14-92 ) (14-92)
"Про податок на
додану вартість" та пунктів 63, 65, 66 Iнструкції "Про порядок
обчислення і сплати податку на додану вартість та акцизного збору
за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари
(роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів
України", затвердженої наказом ГДПI України від 31.05.1994 року №
44 ( z0140-94 ) (z0140-94)
.
Відповідно до статті 9 Закону України від 23.12.2004 року
№2285-IV "Про державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
у
2005 році зберігається існуючий порядок сплати податку на додану
вартість (а саме продовжується дія п. 11.15 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) по операціям по
наданню послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів
та вантажів транзитом через територію та порти України за
переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Крім того, жоден нормативний акт не встановлював ставку 20%
податку на додану вартість для оподаткування послуг, пов'язаних з
перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через
територію та порти України в січні 2005 року.
Таким чином, існуючий до січня 2005 року порядок
оподаткування податком на додану вартість операцій, пов'язаних з
перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через
територію й порти України, із прийняттям Закону України від
23.12.2004 року "Про Державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
, не змінився. Цей нормативний акт не скасував діючого
порядку оподаткування послуг, пов'язаних з перевезенням
(переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію та
порти України, не передбачав нову ставку - 20% податку на додану
вартість для оподаткування цих послуг, а лише закріпив продовження
існуючого порядку оподаткування на додану вартість (оподаткування
по ставці - 0%).
А тому правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про
необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №
00001213311/0 від 18.07.2006 року.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Отже, ухвала Одеського апеляційного господарського суду від
27.02.2006 року у справі № 15/271-06-7371А прийнята з правильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав
правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції
не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування
рішення суду апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного
господарського суду від 27.02.2006 року у справі №
15/271-06-7371А - без змін.
Справу № 15/271-06-7371А повернути до Господарського суду
Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Пилипчук Н.Г.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова