К-6389/07 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - Текст документа

У березні 2005 року позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом, у якому з урахуванням заяви від 26.04.2005р. про збільшення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у Шевченківському районі м.Києва №1150/23-2/32596562 від 02.09.2004р., №1148/23-2/32596562 від 02.09.2004р., №1568/23-2/32596562 від 20.12.2004р., №146/23-2/32596562 від 02.03.2005р., №147/23-2/32596562 від 02.03.2005р. а також про визнання недійсним рішення ДПА України №1439/б/25-1115 від 18.02.2005р..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при проведенні перевірки та відображенні її наслідків у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, податковий орган дійшов висновків, що не грунтуються на законі та містять особисті припущення перевіряючих. У періоді, що було перевірено, господарська діяльність позивача була прибутковою, а тому нарахування позивачу ПДВ та податку на прибуток підприємства з підстав реалізації товарів за цінами, нижчими від ціни їх придбання що законодавчо не заборонено - є неправомірним.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18 жовтня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007р., позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача щодо справляння ПДВ та податку на прибуток, і, відповідно, відсутні підстави для застосування санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду, в якій, п

'eeсилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ДПА України також звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "БлекОйл" за період з 08.07.2003р. по 01.04.2004р., про що складено акт від 31.08.2004р. №207/499/23-2/32596562.

Відповідно до вказаного акту податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на 1524200,00грн.; про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в результаті чого занижено чисту суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 1051152,00грн.; порушення п.10 "Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" затвердженого постановою КМ України №116 від 21.01.1996р., що призвело до неперерахування до державного бюджету коштів за зіпсовані бланки документів суворого обліку в сумі 39,20грн..

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №1150/23-2/32596562 від 02.09.2004р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2717270,00грн., в т.ч. 1524200,00грн. основного платежу та 1193070,00грн. штрафних санкцій;

- №1148/23-2/32596562 від 02.09.2004р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1575996,00грн., в т.ч. 1050664,00грн. та 525332,00грн. штрафних санкцій.

З результатами адміністративного оскарження вказані вище податкові повідомлення-рішення від 02.09.2004р. були залишені без змін та рішенням ДПА у м.Києві №11636/7/25-014 від 12.12.2004р. позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 488,00грн., про що вказано у податковому повідомленні-рішенні №1568/23-2/32596562 від 20.12.2004р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 732,00грн., в т.ч. 488,00грн. та 244,00грн. штрафних санкцій.

Рішенням ДПА України від 18.02.2005р. №1439/6/25-1115 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПI у Шевченківському районі м.Києва №1150/23-2/32596562 від 02.09.2004р., №1148/23-2/32596562 від 02.09.2004р., №1568/23-2/32596562 від 20.12.2004р. та збільшено виключені перевіркою зі складу валових доходів і податкових зобов'язань з ПДВ і податкові зобов'язання з вартості реалізованих позивачем нафтопродуктів, про що позивачу надіслані наступні податкові повідомлення-рішення:

- №146/23-2/32596562 від 02.03.2005р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 82666340,00грн., в т.ч. 55497700,00грн. та 27168640,00грн. штрафних санкцій;

- №147/23-2/32596562 від 02.03.2005р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56666704,00грн., в т.ч. 37777803,00грн. та 18888901,00грн. штрафних санкцій..

Судами першої та апеляційної інстанцій визнано безпідставними та необгрунтованими висновки, викладені актом перевірки від 31.08.2004р. №207/499/23-2/32596562 та рішенням ДПА України від 18.02.2005р. №1439/6/25-1115 з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договорів купівлі-продажу укладених між позивачем (Покупець) та ПП "Квартсинтез" №01-Н/Кв від 07.10.2003р. та ТОВ "Сігнет" №03-Н/СГ від 29.01.2004р., позивачем було придбано товар (нафтопродукти) на суму 194144772,85грн., крім того ПДВ - 38828954,57грн. в кількості 197993,288тон.

В податковому обліку вартість товарів без ПДВ в розмірі 194144800,00грн. віднесено позивачем до валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток в т.ч. по періодах: IV квартал 2003р. - 169876200,00грн., за I квартал 2004р. - 24268600,00грн..

Суму ПДВ в розмірі 38828955,00грн. відображено позивачем в книзі обліку придбання товарів, робіт (послуг) та включено до податкового кредиту у відповідні періоди.

Згідно договорів купівлі-продажу укладених між позивачем (Продавець) та ТОВ "Херсон-Петроліум" №02-Н/ХН від 07.10.2003р. та ТОВ "Дінат" №04-Н/Дн від 17.02.2004р., позивачем реалізовано товар (нафтопродукти) на суму 188889014,45грн., крім того ПДВ - 37777802,89грн. в кількості 197993,288тон.

В податковому обліку вартість реалізованих товарів без ПДВ в розмірі 18888900,00грн. віднесено позивачем до валових доходів та відображено в деклараціях по податку на прибуток в т.ч. по періодах: IV квартал 2003р. - 16567200,00грн., за I квартал 2004р. - 2321700,00грн..

Сума ПДВ в розмірі 37777802,89грн. в податковому обліку та звітності відображена позивачем в книзі обліку продажу товарів, робіт (послуг) та включено до податкових зобов'язань з ПДВ у відповідні періоди.

Та обставина, що придбання нафтопродуктів з наступною їх реалізацією за цінами нижчими від ціни їх придбання не заперечується позивачем, однак позивач надав пояснення, що він вимушений був провести реалізацію придбаних товарів у найбільш короткі строки у зв'язку з наявністю, на час придбання вказаних товарів, кредиторської заборгованості а також з метою недопущення збитків від порушення взятих на себе зобов'язань та простою нафтопродуктів на нафтопереробному заводі.

Судова колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій, що відповідачами помилково тлумачиться норма п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) стосовно визначення господарської діяльності підприємства, оскільки діяльність підприємства складається з сукупності здійснюваним суб'єктом підприємницької діяльності дій, при чому, свобода підприємницької діяльності передбачає паво самого суб'єкта господарювання обирати будь-яку діяльність для отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі.

Проведення позивачем декількох операцій з продажу нафтопродуктів за цінами нижчими ціни придбання не відобразилось на прибутковості господарської діяльності підприємства. Діяльність ТОВ "БлекОйл" за підсумками 2003р. та I кварталу 2004р. була прибутковою, що підтверджується даними його податкових декларацій.

З огляду на те, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами але не нижчими за звичайні ціни, при цьому, договори укладені ТОВ "Херсон-Петроліум" та ТОВ "Дінат" з позивачем щодо купівлі товару не визнані такими, що суперечать вимогам чинного законодавства в частині домовленості сторін щодо ціни товару, - отже, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток внаслідок продажу то

'e2ару нижче ціни придбання - є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України (2747-15) в адміністративних справах про протиправність рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. При цьому, до складу валового доходу входять загальні доходи від продажу товарів, робіт або послуг незалежно від того за якою ціною реалізуються товари.

Отже, отримана виручка від реалізації нафтопродуктів є валовим доходом позивача, який було правомірно відображено в декларації про прибуток підприємства за IV квартал 2003р. та за I квартал 2004р..

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, робіт або послуг.

Отже, придбані позивачем товари (нафтопродукти), які були використані у власній господарській діяльності - відносяться до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит визначається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та завищення податкового кредиту є помилковими, оскільки ПДВ, сплачений у складі вартості придбаних у ПП "Квартсинтез" та ТОВ "Сігнет" нафтопродуктів правомірно віднесений позивачем до податкового кредиту, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як таких, що не грунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва та Державної податкової адміністрації України - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 18 жовтня 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007р. - залишити без змін.