ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"18" грудня 2007 р. Справа № 2-771/06 к/с № К-24568/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судових засідань: Ликовій В.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Краматорську
на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2006
року
та постанову Краматорського міського суду Донецької області
від 21.03.2006 року
у справі № 2-771/06
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську
про визнання неправомірним податкових повідомлень-рішень та
рішення першого заступника Краматорської ОДПI, -
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського
міського суду Донецької області з позовною заявою про визнання
неправомірним податкових повідомлень-рішень та рішення першого
заступника Краматорської ОДПI.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від
21.03.2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Донецької області від 14.06.2006 року, позов задоволено: визнано
неправомірними податкові повідомлення-рішення №
000529174/1/110505/10/17-213 від 21.02.2005 року, №
0005291741/1/15408/10/17-213 від 14.04.2005 року та рішення
першого заступника начальника ДПI у м. Краматорську №
14956/10/25-013-8 від 13.04.2005 року.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1
правомірно визначала об'єкт оподаткування відповідно до вимог ст.
13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.10.1992
року "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, згідно якого
оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто
різниця між валовим доходом і документально підтвердженими
витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
В касаційній скарзі ДПI у м. Краматорську просить скасувати
постанову Краматорського міського суду Донецької області від
21.03.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від
14.06.2006 року у справі 2-771/06 й ухвалити нове рішення про
відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на
порушення судами норм матеріального та процесуального права,
зокрема, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є
самозайнятою фізичною собою та займається адвокатською діяльністю.
Визначаючи загальний річний оподатковуваний доход позивачем з його
складу було виключено витрати, понесені у зв'язку з отриманням
доходу, а податок утримано з валового доходу, отриманого від
здійснення професійної діяльності.
Такі дії позивача були розцінені судами попередніх інстанцій
як правомірні з посилання на ст. 13 розділу 4 Декрету Кабінету
Міністрів України від 26.10.1992 року "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Однак, з такими висновками не можна погодитися в повній мірі.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, з 01.01.2004
року оподаткування доходів фізичних осіб регулюється нормами
Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від
22.05.2003 року ( 889-15 ) (889-15)
(надалі - Закон).
Так, відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
визначено, що загальний
оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає
оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на
користь платника податку протягом звітного податкового періоду
(далі - оподатковуваний дохід).
Статтею 4 Закону передбачено, що загальний річний
оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних
оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів,
одержаних протягом такого звітного року.
Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, чистий річний
оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення
загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового
кредиту такого звітного року (ст. 3 вказаного Закону).
Підпунктом 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону встановлено, що платник
податку має право на податковий кредит за наслідками звітного
податкового року.
До складу податкового кредиту включаються фактично понесені
витрати, підтверджені платником податку документально, а саме:
фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною
накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які
ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму
таких витрат (пп. 5.2.1 Закону).
Пункт 5.3 с. 5 Закону містить перелік витрат, дозволених до
включення до складу податкового кредиту, до яких, зокрема,
віднесено суму витрат платника податку на сплату за власний
рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків
страховику-резиденту.
Судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору поза
увагою залишені наведені положення законодавства щодо порядку
визначення об'єкту оподаткування та не зроблено висновку щодо
правомірності дій позивача в контексті зазначених приписів Закону.
Не обгрунтовують позицію суду і посилання на ст. 13 розділу 4
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Пунктом 1.9 ст. 1 Закону визначено, що незалежна професійна
діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у
науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або
викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому
числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних
нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи
архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих
релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності,
за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами
підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8
цієї статті прирівнюються до найманої особи.
Розділ 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
регулює особливості оподаткування
доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів, а
тому не може бути застосований до спірних правовідносин.
Слід також зазначити, що оскільки поняття самозайнятої
фізичної особи вперше передбачено Законом України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
(який набрав чинності з
01.01.2004 року), положення вищеназваного Декрету стосовно "інших
доходів" не можуть охоплюватися доходами, отриманими від
незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою
для скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення
відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Краматорську задовольнити частково.
Пост анову Краматорського міського суду Донецької області від
21.03.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від
14.06.2006 року у справі № 2-771/06 скасувати.
Справу № 2-771/06 направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова