К-36827/06 Про стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів - Текст документа

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою державного підприємства "Перечинське лісове господарство" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Перечинське лісове господарство" про стягнення суми,-

Встановила:

У червні 2006 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до державного підприємства "Перечинське лісове господарство" про стягнення 33 645 грн. адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) (далі Закон), а також 641 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, нарахованих на підставі статті 20 згаданого Закону. Позивач вказав, що відповідно до вимог статті 19 Закону відповідач повинен був працевлаштувати 8 інвалідів, однак, працевлаштував всього 3, що видно із поданого до відділення статистичного звіту (форма 10- ПI річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005 рік).

Постановою господарського суду Закарпатської області від 8 серпня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року постанова господарського суду Закарпатської області від 8 серпня 2006 року скасована, а позов задоволенно. Стягнуто з державного підприємства "Перечинське лісове господарство" 33 645,00 грн. штрафних санкцій за невикористання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році та 641 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

іn0На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга підприємства "Перечинське лісове господарство", в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДП "Перечинське лісове господарство" задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2.1 Iнструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4ПН "Звіт про вивільнення працівників", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06 липня 1998 року за № 244 (z0464-98) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 липня 1998 року за № 464/2904 (втратила чинність 1 січня 2006 року), у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" (665/97-ВР) , для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під відповідними шифрами. Iнваліди в графі 4 (з графи 2) державної статистичної звітності за формою №3-ПН зазначаються під шифром 14.

В матеріалах справи наявна факсограма звіту Відповідача форми № 3-ПН від 28.12.2005 року (а.с.29-30), в якому в графі 3 зазначено, що вакантних місць немає.

Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку тому, що відповідач не надав доказів про створення (пристосування) та атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про належне інформування органів, перелічених в ст. 18 Закону, протягом 2005 року і на законних підставах скасував рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшов висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.