2а-16473/08/0570 Про визнання недійсним рішення щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків - 28.01.2009 Прийняття

Державне підприємство "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно – обчислювальний центр" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсним рішення від 14.05.2008 року № 455 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в сумі 3711 грн. 97 коп. та нарахування пені в сумі 1767 грн. 98 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 року у справі № 2а-16473/08 (суддя Стиран В.В.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному дослідженні матеріалів справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує на те, що рішення, яке оспорювалось, прийняте по встановленому факту порушення вимог Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Вважає правомірним зарахування сум сплачених внесків в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

Згідно даних особового рахунку ВП "Інформаційно – обчислювальний центр" ДП "Шахтарськантрацит", грошові кошти, які перераховувались ним в грудні 2007 року в рахунок сплати страхових внесків, зараховані УПФУ в м. Харцизьку в порядку календарної черговості в рахунок погашення заборгованості зі страхових внесків попередніх періодів, зазначених в платіжних дорученнях позивача.

Наявність заборгованості підтверджена карткою особового рахунку страхувальника.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом (1058-15) , а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (1058-15) .

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно статті 64 цього закону територіальним органам Пенсійного Фонду України надане, зокрема, право проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом (1058-15) .

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Обов’язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладений на страхувальника.

Відповідно до п.5.1.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (z0064-04) - обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними п.4.1. 4.2. 4.5 Інструкції (z0064-04) , на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати.

Відповідно до п.6 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1У "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для позивача з урахуванням приписів та вимог п.1. ст.14. п.6 ст.20 цього Закону є календарний місяць.

Згідно п.9 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" днем сплати страхових внесків у разі

перерахування сум внесків у безготівковій формі з банківського рахунку

страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (z0377-04) , реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Відповідно до п. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в ра хунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З аналізу зазначеної норми Закону (1058-15) вбачаються, що нею встановлюється черговість погашення страхувальниками різних складових частин заборгованості перед Пенсійним фондом, але не встановлюють залежність від дати виникнення заборгованості.

Тобто, поки у страхувальника існує заборгованість по сплаті страхових внесків (недоїмка), поточні платежі не повинні зараховуватись у сплати фінансових санкції та пені.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 (z0085-00) року. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, які встановлені іншими нормативними документами. У Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) надається визначення зобов'язань як категорії бухгалтерського обліку та фінансової звітності: "зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди". Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Порядок класифікації зобов'язань визначено П(С)БО 2 "Баланс" та ПБО 11 "Зобов'язання". За тривалістю терміну погашення заборгованості виділяють поточні та довгострокові. Поточні зобов'язання - зобов’язання які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Зобов'язання зі сплати страхових внесків відноситься до заборгованості, яка виникає у зв'язку з нарахуванням витрат на заробітну плату.

Позивач одночасно з нарахуванням заробітної плати робітникам за відпрацьований час і відображені в бухгалтерському обліку поточного зобов'язання по її виплаті, здійснює і нарахування поточної заборгованості по страховим внескам. При цьому у відповідності до п.11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов'язання", поточні зобов'язання включають: поточну заборгованість за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці... Отримуючи грошові кошти на виплату поточної заборгованості з заробітної плати, позивач здійснює сплату поточних сум страхових внесків, які є авансовими платежами до Пенсійного фонду.

Крім цього, у відповідності до п.10.11 розд.10 Інструкції про порядок обчислення та сплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, в редакції затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 18.01.2007 р. № 2-2 (z0071-07) , при здійснені органом Пенсійного фонду самостійного перерозподілу отриманих від страхувальника страхових внесків, протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Відповідачем не надано до суду доказів видачі позивачу повідомлень про перерозподіл отриманих страхових внесків та законності його дій по зміні призначення платежу.

Згідно п. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 2 п.9 ст.106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Згідно п.8 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що загальний строк прострочення сплати страхових внесків 33,2% в сумі 11726 грн. 84 коп. за грудень 2007 року склав 10 календарних днів, тобто, відповідно до зазначеної норми Закону відповідач повинен був застосувати штраф в сумі 10% від суми несвоєчасно сплачених платежів в сумі 1172 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття рішення в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 2539 грн. 29 коп. та пені в розмірі 1650 грн. 71 коп. відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному урахуванні всіх обставин справи, тому відсутні підстави для її скасування.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 року у справі № 2а-16473/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 року у справі № 2а-16473/08 за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Інформаційно – обчислювальний центр" до Управління Пенсійного Фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсним рішення – залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.