Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Ліпського Д.В,

суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I.,Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Танцюри В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва про зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до довідки №70 від 24 березня 2006 року Міністерства аграрної політики України за його касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 6 листопада 2006 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 26 березня 2007 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва про зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до довідки №70 від 24 березня 2006 року Міністерства аграрної політики України. Свої вимоги мотивував тим, що він у 1986 році відряджався в зону відчуження для організації робіт по посадці тепличних культур. Оплата праці за перебування в зоні відчуження на той час працівникам Держагропрому, де працював позивач, виплачувалась з урахуванням кратності 2, тоді як відповідно до чинного на той час законодавства оплата повинна проводитися у 4-кратному розмірі. В зв'язку з цим за зверненням позивача, Міністерство аграрної політики 24 березня 2006 року видало позивачу довідку № 70, в якій зазначена кратність 4 і оплата праці 191, 55 крб. Однак Головне управління пенсійного фонду в м Києві відмовило позивачу в проведенні перерахунку пенсії відповідно до довідки № 70, пославшись на відсутність підстав. Відмову вважав безпідставною, а тому проси задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 26 березня 2007 року залишена без змін постанова Шевченківського районного суду м.Києва від 6 листопада 2006 року, якою в задоволенні позову було відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, вирішити справу по суті, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального прав. Зокрема, судами не вказано за якими нормами права вирішена справа.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що постановою ЦК КПРС, ПЕР СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 07.05.1986 р. № 524-156 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організації зони Чорнобильської атомної електростанції" керівникам підприємств та організацій було надано право здійснювати оплату праці працівників, що були безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за підвищеними до 100% тарифними ставками (відрядними розцінками) та посадовими окладами.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 03.07.1986 р. № 1345-рс на працівників апарату міністерств та відомств, інших центральних та республіканських установ та апарату міністерств та відомств, інших центральних та республіканських установ та організацій, а також Ради Міністрів СРСР та Рад Міністрів Союзних республік, яких було відряджено для керівництва та проведення робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобігання забрудненню навколишнього середовища, поширено умови оплати праці, матеріального забезпечення та пільг, що були встановлені постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 р. № 665-195. При цьому, посадові оклади вищезазначеним працівникам підвищувалися не більше ніж у 2 рази.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964 "Про виділення Міненерго ЗРСР додаткового фонду заробітної плати" керівникам міністерств і відомств за погодженням з Головою урядової комісії здійснювати у виняткових випадках оплату праці працівників, що були зайняті у З, 2,1 зонах небезпеки відповідно у 5-, 4-, 3-кратному розмірах.

Оскільки судами було встановлено, що станом на листопад 1986 р. позивачу було проведено оплату праці за роботу в третій зоні відчуження з кратністю 2, а рішення керівництвом Держагропрому, де працював позивач, погодженого з Головою урядової комісії про оплату праці за роботу у третій зоні небезпеки у 4- чи 5-кратному розмірі не приймалося та фактично при оплаті праці позивача така кратність не застосовувалася, то підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії відповідно до вказаної довідки не має.

Враховуючи те, що посилання касатора в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 26 березня 2007 року та рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 6 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .